Привіт, Саллі!
Дякую, що нарешті сказала, що ти невинна. Я вірив у тебе, але навіть на мене подіяв галас у пресі і змусив сумніватися. Пробач мені! Приємно було почути це прямо з твоєї клавіатури. Залишилося тільки знайти справжнього вбивцю. Нам з тобою вже доводилося це робити. Якби ти не говорила такими загадками, це дуже полегшило б справу. Гадаю, що ти читаєш мій щоденник розслідувань. Отже ти більш-менш в курсі моїх справ і міркувань. Думаю, що Бйорк щось знає, днями я поговорю з ним ще раз. Чи не йду я невірним слідом, розшукуючи клієнтів повій?
Те, що ти сказала про поліцейське розслідування, страшенно мене здивувало. Я доручу зайнятися цим моїй товаришці по службі Малін. Адже тобі тоді було років дванадцять-тринадцять? Про що йшлося в розслідуванні?
Твою думку про Телебор' яна я для себе відзначив. М.
PS. Що стосується Веннерстрьома, ти припустилася однієї помилки. Я знав, що ти зробила, ще в Сандхамні під час різдвяних свят, але не став розпитувати, якщо ти сама про це не говорила. І я не збираюся розповідати тобі, в чому полягала помилка, поки ми не зустрінемося за філіжанкою кави.
Відповідь надійшла за три години.
Забудь про клієнтів. Інтерес становить Зала. І один білявий здоровило. Мабуть, поліцейське розслідування повинно мати велике значення, якщо хтось хоче його втаїти. Навряд чи це пояснюється випадковою недоробкою.
Призначивши на понеділок ранкову нараду з групою інспектора Бубланськи, прокурор Екстрьом прийшов на неї в поганому настрої. Вже більш як тиждень велися пошуки підозрюваної, але й досі не дали результатів, попри те що поліції було відоме її ім'я і в неї була примітна зовнішність. Настрій Екстрьома не поліпшився, коли Курт Свенссон, що чергував у вихідні, доповів про останні події.
— Вторгнення в квартиру?
— У неділю ввечері зателефонував сусід, який помітив, що з опечатаної квартири Б’юрмана зірвано стрічку. Я з’їздив туди з перевіркою.
— І що ж виявилося?
— Стрічка була розрізала в трьох місцях. Очевидно, лезом або господарським ножем. Розрізано дуже акуратно, так що не відразу помітиш.
— Пограбування? Деякі хулігани спеціалізуються на небіжчиках…
— Ні, пограбування не було. Я обійшов усю квартиру. Всі цінні речі — відео і таке інше — стоять на місці. Зате ключ від Б’юрманової машини лежав на кухонному столі на видному місці.
— Ключ від машини? — перепитав Екстрьом.
— Єркер Хольмберґ у четвер побував у квартирі, переживав, чи не пропустили ми чого-небудь. Серед іншого він перевіряв машину. Він присягається, що не залишав на кухонному столі ніякого ключа, і перед тим як іти, він сам знову опечатав квартиру стрічкою.
— Але, можливо, він усе-таки залишив ключ перед очима? Кожен може іноді припуститися помилки.
— Хольмберґ цим ключем узагалі не користувався. Він користувався дублікатом із в’язки Б’юрмана, яку ми вилучили під час обшуку.
Бубланськи потер підборіддя:
— То виходить, це було не звичайне пограбування?
— Це означає, що хтось побував там і нишпорив по квартирі. Очевидно, це сталося в проміжку між четвергом і недільним вечором, коли сусід помітив, що стрічку розрізано.
— Інакше кажучи, хтось щось шукав… Єркере?
— Там не залишилося нічого, ми все вже вилучили.
— Принаймні, наскільки нам відомо. Мотив убивства як і раніше залишається абсолютно неясним. Ми виходили з того, що Саландер — психопатка, але навіть психопату потрібний якийсь мотив.
— І що ж ти пропонуєш?
— Не знаю. Хтось витратив час на те, щоб обшукати квартиру Б’юрмана. Тут потрібно відповісти на два питання. Перше: хто? І друге: навіщо? То що ж ми проґавили?
Ненадовго запала мовчанка.
— Єркере…
Єркер Хольмберґ безнадійно зітхнув:
— Гаразд. Я вирушаю на квартиру Б’юрмана і ще раз по ній пройдуся. З пінцетом.
У понеділок Лісбет Саландер прокинулася об одинадцятій. Вона ще з півгодинки поніжилася в ліжку, перш ніж піднятися, поставити каву і прийняти душ. Покінчивши з ранішнім туалетом, вона приготувала собі два великі бутерброди з сиром і всілася за комп’ютер, щоб перевірити, що новенького з’явилося у прокурора Екстрьома, та почитати інтернет-видання різних денних газет. Уже було помітно, що цікавість до вбивства в Енскеді спадає. Потім вона відкрила папку з розслідуваннями Даґа Свенссона і заходилась уважно читати записи його розмов із журналістом Пером-Оке Сандстрьомом, який користувався послугами повій, був на побігеньках у секс-мафії і щось знав про Залу. Скінчивши читати, вона налила собі ще кави, сіла до вікна і стала обдумувати прочитане.