По-друге, тепер вона знала, чому Мікаель Блумквіст вважає дослідження Даґа Свенссона можливим мотивом до його вбивства. Намічене Даґом викриття нашкодило б не тільки окремим особам. Декілька відомих діячів, що засідали в судах на процесах щодо сексуальних злочинів та брали участь у публічних дебатах, були б просто знищені. Мікаель Блумквіст мав слушність: книжка мала в собі мотив для вбивства.
Але якщо навіть хтось з аматорів платного сексу і зважився під загрозою викриття вбити Даґа Свенссона, цей мотив не працював відносно адвоката Б’юрмана. У матеріалах Даґа адвокат Нільс Б’юрман навіть не згадувався, і цей факт не тільки дуже підривав аргументацію Мікаеля Блумквіста, але значно підкріплював припущення, що єдиною можливою підозрюваною в цих убивствах є Лісбет Саландер.
Незважаючи на відсутність цілковитої ясності в питанні про мотиви вбивства Даґа Свенссона і Міа Берґман, зв’язок Лісбет Саландер з місцем злочину і знаряддям убивства був очевидний. Такі чіткі технічні докази важко було пояснити якось інакше, а вони вказували на те, що саме Саландер зробила фатальні постріли в квартирі в Енскеді.
На додачу знаряддя вбивства безпосередньо пов’язувалося з адвокатом Б’юрманом. Між цими особами існував безперечний зв’язок, крім того, очевидний був і можливий мотив. Судячи з художньої прикраси, знайденої на животі Б’юрмана, могло йтися або про зловживання сексуального характеру, або взагалі про якісь садомазохістські ігри. Навряд чи Б’юрман добровільно дав нанести собі таке незвичайне татуювання. Швидше можна було припускати одне з двох: або він відчував насолоду, зазнаючи приниження, або Саландер (якщо це вона зробила татуювання) спочатку привела його до безпорадного стану. Про те, як саме все відбувалося, Соня не хотіла робити припущень.
Тим часом Петер Телебор’ян засвідчив, що Лісбет Саландер застосовувала насильство тільки проти тих осіб, з боку яких вона з тієї чи іншої причини відчувала загрозу або які завдали їй образу.
Якийсь час Соня Мудіґ розмірковувала над тим, що сказав про Лісбет Саландер доктор Телебор’ян. Судячи з усього, він бажав її захистити і не хотів, щоб його колишня пацієнтка постраждала. Але в той же час слідство в основному спиралося на його аналіз її особи як соціопатки, що перебуває на межі психозу.
Проте думка Мікаеля Блумквіста подобалася їй більше.
Тихенько покусуючи губи, вона спробувала уявити собі інший сценарій замість прийнятого за основу, в якому Лісбет фігурувала як єдина підозрювана. Під кінець вона озброїлася кульковою ручкою і, борючись із сумнівами, написала в блокноті, що лежав на столі, один рядок:
Два абсолютно різних мотиви? Двоє вбивць? Одне знаряддя вбивства!
У голові в неї крутилася якась думка, яка весь час вислизала і яку їй ніяк не вдавалося сформулювати, проте завтра вранці на нараді в інспектора Бубланськи вона збиралася порушити це питання. Вона й сама не могла собі пояснити, чому їй раптом перестала подобатися версія, згідно з якою Лісбет Саландер була єдиною підозрюваною в убивстві.
На цьому вона завершила робочий день, рішуче вимкнувши комп’ютер і заховавши в стіл дискети. Вона наділа куртку, погасила настільну лампу і, вийшовши з кабінету, вже почала замикати двері, як раптом у кінці коридору їй почулися якісь звуки. Вона насупила брови — їй здавалося, що в усьому відділі, окрім неї, вже не залишилось ані душі. Двері до кабінету Ханса Фасте були прочинені, і, підійшовши ближче, вона почула, як він розмовляє по телефону.
— Це, безперечно, поєднує одне з іншим, — мовив Фасте.
Трохи постоявши вагаючись, вона набралася духу і постукала по одвірку. Ханс Фасте різко скинув головою і подивився на неї. Вона помахала йому розкритою долонею.
— Мудіґ ще тут, — повідомив Фасте в слухавку. Він кивав, слухаючи співрозмовника, але не спускав ока з Соні. — Добре. Я їй передам, — сказав він і поклав слухавку.
— Бубла, — пояснив він. — Навіщо ти прийшла?
— Що там «поєднує одне з іншим»? — спитала вона.
Він пильно подивився на неї.
— Підслуховуєш під дверима?
— Ні. Але твої двері були відчинені, і ти сказав ці слова в той момент, коли я постукала.
Фасте знизав плечима:
— Я зателефонував Бублі, щоб повідомити, що з криміналістичної лабораторії нарешті надійшли корисні дані.