— Ні, ти не сексом з нею займався. Ти її ґвалтував.
Він не відповів.
— Що скажеш?
Він кивнув.
— Що сказала Інес?
— Нічого.
— Вона заперечувала?
Він похитав головою.
— То значить, їй видалося приємним, що п’ятдесятилітня сволота прив’язує її до ліжка і трахає.
— Вона була п’яна. Їй було все одно.
Лісбет безнадійно зітхнула.
— Добре. І відтоді ти відвідував її й далі.
— Вона була така… Вона хотіла мене.
— Дурниці!
Він подивився на Лісбет з виразом відчаю. Потім кивнув.
— Я… Я її зґвалтував. Харрі й Атхо дали згоду. Вони хотіли, щоб вона… щоб її обламали.
— Ти їм платив?
Він кивнув.
— Скільки?
— З мене брали як зі свого. Я допомагав їм провозити контрабанду.
— Скільки?
— Дві тисячі за все про все.
— На одному із знімків Інес сфотографована тут, у твоїй квартирі.
— Харрі її привозив.
Він знову засопів.
— Значить, за дві тисячі ти отримував дівчину, з якою міг робити все, що тобі збандюриться. Скільки разів ти її ґвалтував?
— Не пам’ятаю… Кілька разів.
— Добре. Хто очолює цю банду?
— Вони уб’ють мене, якщо я пробовкнуся.
— Це мене не обходить. У даний момент я твоя головна проблема, а не брати Ранта.
Вона підняла електрошокер.
— Атхо. Він старший. Харрі виконував усе, що потрібно.
— Хто ще є в банді?
— Я знаю тільки Атхо і Харрі. У Харрі є дівчина, вона теж бере участь. І ще хлопець, якого звуть… не знаю я. Якийсь там Пелле. Він швед. Я не знаю, хто він такий. Він боєць і виконує всякі доручення.
— Дівчина Атхо?
— Сільвія. Вона повія.
Якийсь час Лісбет мовчки думала. Нарешті вона знову подивилася на нього.
— Хто такий Зала?
Пер-Оке Сандстрьом став блідий як смерть. Теж питання, з яким приставав Даґ Свенссон. Він мовчав довго, поки не помітив, що в божевільної дівахи починає уриватися терпець.
— Я не знаю, — сказав він. — Не знаю, хто він такий.
Лісбет Саландер спохмурніла.
— Досі ти поводився добре. Не проґав свого шансу! — сказала вона.
— Я присягаюся, це правда. Я не знаю, хто він такий. Той журналіст, якого ти застрелила…
Він замовк на півслові, раптово зміркувавши, що навряд чи варто було зараз заговорювати про вчинену нею в Енскеді криваву бійню.
— Ну?
— Він запитував те ж саме. Я не знаю. Якби знав, то сказав би. Присягаюся, що це так. Його знає Атхо.
— Ти з ним розмовляв?
— Одну хвилинку телефоном. Я говорив з людиною, яка сказала, що її звуть Зала. Вірніше, це він говорив зі мною.
— Чому?
Пер-Оке Сандстрьом закліпав. Краплі поту стікали йому на очі, і він відчував, як на підборіддя повзуть з носа шмарклі.
— Я… Вони хотіли, щоб я знову надав їм послугу.
— Щось твоя історія починає тупцяти на місці, — застережливо сказала Лісбет Саландер.
— Вони хотіли, щоб я знову поїхав до Таллінна і забрав звідти заздалегідь приготовлену машину. З амфетаміном. Я не хотів.
— Чому ти не хотів?
— Це було вже занадто. Вони ж такі гангстери. Я хотів вийти з гри. У мене ж була робота, і я був при ділі.
— Тобто ти хочеш сказати, що гангстером ти був тільки у вільний від роботи час.
— Я взагалі не така людина, — сказав він жалісливо.
— Ну звичайно. — В її голосі було стільки презирства, що Пер-Оке Сандстрьом опустив очі. — Кажи далі. Яке відношення мав до всього цього Зала?
— Це був справжній жах!
Він замовк, і у нього раптом знову рясно полилися сльози. Він почав кусати собі губи, поки з них не потекла кров.
— Ти знову тупцяєш на місці, — холодно зауважила Лісбет Саландер.
— Атхо кілька разів починав мене вмовляти. Харрі застерігав мене, він сказав, що Атхо на мене вже сердиться і тепер невідомо, що він зі мною зробить. Урешті-решт я погодився прийти на зустріч з Атхо. Це було в серпні минулого року. Я поїхав з Харрі до Норсборґа…
Губи Пера-Оке рухалися й далі, але голос раптом пропав. Лісбет Саландер поглянула на нього, примружуючи очі, і голос до нього повернувся.
— Атхо був як божевільний. Він жахлива людина. Ти навіть не уявляєш собі, до чого він жорстокий. Він сказав, що мені вже пізно виходити з гри і, якщо я не зроблю того, що він сказав, мені не бути живим. Він сказав, що мені хочуть дещо продемонструвати.
— Ну?
— Вони змусили мене поїхати з ними. Ми поїхали в Сьодертельє. Атхо звелів закрити мені очі шапкою. Він натягнув мені на голову мішок. Я до смерті злякався.