Він обійшов півколом будівлю і переконався, що іншого входу немає. За дві хвилини він знову стояв біля під’їзду. Треба було на щось зважитися. Паоло аніскільки не сумнівався в тому, що білявий гігант виконує тут роль «Bad guy», тобто лиходія. Він побив і викрав Міріам Ву. Паоло не надто злякався: він вірив у себе і знав, що у разі бійки зуміє дати відсіч будь-кому. Питання було тільки в тому, чи озброєний той, хто зараз у будинку, і чи немає там ще кого. Навряд, щоб там був іще хтось, крім Міріам Ву і білявого гіганта.
Ворота складу були достатньо широкі, щоб через них могла заїхати вантажівка, і мали хвіртку. Підійшовши і натиснувши на ручку, Паоло опинився у великому освітленому приміщенні. Скрізь було порозкидано старі діряві коробки та різний мотлох.
Міріам Ву відчувала, як по щоках у неї течуть сльози. Вона плакала не так від болю, як від безвиході. Доки вони їхали, гігант дивився на неї як на порожнє місце. Коли фургон зупинився, він відклеїв їй від рота липучку, підхопив на оберемок і переніс у приміщення без найменших зусиль, а там жбурнув на цементну підлогу, не звертаючи уваги на її благання і протести. Погляд, яким він подивився на неї, був крижаним.
І Міріам Ву зрозуміла, що на цьому складі на неї чекає смерть.
Він обернувся до неї спиною, відійшов до столу, що стояв поряд, відкрив пляшку мінеральної води й почав пити великими ковтками. Ноги Міріам Ву залишалися вільними, і вона спробувала підвестися.
Він обернувся до неї, посміхаючись. Він стояв ближче до дверей, ніж вона, тому в неї не було жодної можливості проскочити. Вона безнадійно опустилася на коліна і тут сама на себе розсердилася. Але ж ні, хай йому біс! Я не здамся без бою. Вона знову звелася на ноги і зціпила зуби. Ну ж бо, підійди до мене, чортів козел!
Зі скутими за спиною руками вона відчувала свою незграбність і невпевнено стояла на ногах. Але коли він почав до неї наближатися, вона обернулася до нього, приміряючись до найбільш незахищеного місця, завдала блискавичного удару ногою по ребрах, розвернулася дзиґою і вдарила знову, цілячи в пах. Улучивши йому в ребро, вона відскочила на метр і змінила ногу для наступного удару. Зчеплені руки заважали їй замахнутися так, щоб поцілити йому в обличчя, тому вона щосили вдарила його в грудину.
Простягши руку, він схопив її за плече і розвернув, немов паперову ляльку. Він ударив її кулаком усього раз, не надто сильно, по нирках. Міріам Ву заволала, божеволіючи від паралізуючого болю, що пронизав її аж до діафрагми, і знову впала на коліна. Він дав їй ще одного ляпаса, і вона впала на підлогу. Він копнув її чоботом під бік; вона задихнулася і відчула, як у неї тріснуло зламане ребро.
Паоло Роберто не бачив биття, але почув, як Міріам Ву раптово скрикнула від болю. Це був різкий, пронизливий крик, що миттєво змінився мовчанням. Він повернув голову на цей звук і зціпив зуби. За стінкою було ще одне приміщення. Він безшумно підійшов ближче, обережно зазирнувши у проріз дверей саме тієї хвилини, коли білявий гігант перевернув дівчину на спилу. На кілька секунд гігант зник з його поля зору і потім знову з’явився з бензопилою в руках. Пилу він поставив перед Міріам, і Паоло Роберто звів брови.
— Мені потрібна відповідь на одне-єдине питання.
У велетня виявився несподівано високий голос, неначе він ще не минув віку статевого дозрівання. Паоло звернув увагу на те, що він говорив з акцентом.
— Де зараз Лісбет Саландер?
— Не знаю, — ледь чутно сказала Міріам Ву.
— Неправильна відповідь! Я дам тобі ще один шанс, перш ніж пущу в хід цю штуку.
Він сів поряд з нею навпочіпки і поплескав по пилі.
— Де переховується Лісбет Саландер?
Міріам Ву заперечливо похитала головою.
Паоло ще сумнівався, але, побачивши, що білявий гігант простяг руку до бензопили, трьома кроками рішуче увійшов до приміщення і жорстким правим хуком ударив його по нирках.
Паоло Роберто ніколи не боявся на рингу, інакше він не став би боксером світового класу. За свою професійну кар’єру він провів тридцять три матчі і в двадцяти восьми з них переміг. Завдаючи удару, він чекав певної реакції. Наприклад, що супротивник осяде на підлогу і схопиться за болюче місце. Але тут йому здалося, що він з усієї сили садонув кулаком об бетонну стіну. Нічого подібного він не відчував за всі роки в професійному боксі і тепер у здивуванні витріщився на гіганта.
Білявий гігант обернувся і подивився на боксера з не меншим подивом.
— Чи не бажаєш помірятися силою з ким-небудь зі своєї вагової категорії? — сказав Паоло Роберто.