— Лісбет Саландер — моя спаринг-партнерка.
Бубланськи підвів очі ген під стелю. Соня Мудіґ несподівано і неввічливо захихотіла. Дійсно, в цій справі все, здається, відбувається не як у нормальному житті, навпаки, все непросто і не так, як має бути. Поступово вони з’ясували все найбільш істотне.
— Я хочу зробити кілька зауважень, — сухо сказав Мікаель Блумквіст.
Обоє поліцейських обернулися до нього.
— По-перше. Прикмети водія фургона збігаються з прикметами того чоловіка, що я про нього казав, який напав на Лісбет Саландер у тому ж місці на Лундаґатан. Високий блондин з кінським хвостом і пивним черевом. Добре?
Бубланськи кивнув.
— По-друге. Мета викрадення полягала в тому, щоб дізнатися від Міріам Ву, де переховується Лісбет Саландер. Отже, ці два блондини полювали за Лісбет Саландер ще за тиждень до того, як сталося вбивство. Згодні?
Мудіґ кивнула.
— По-третє. Якщо в цій п’єсі виявилися нові дійові особи, значить, Лісбет Саландер уже не та «божевільна одиначка», якою нам її малювали.
Ні Бубланськи, ні Мудіґ на це нічого не відповіли.
— Мабуть, нелегко уявити собі, що мужик з кінським хвостом — це член лесбійської ліги сатаністок!
У Мудіґ трохи здригнулися губи.
— І нарешті, по-четверте. Я вважаю, що ця історія якимось чином пов’язана з чоловіком, якого називають Зала. За останні два тижні інтерес Даґа Свенссона був зосереджений на ньому. Вся істотна інформація з цього приводу є в його комп’ютері. Даґ Свенссон пов’язував з ним скоєне в Сьодертельє вбивство повії Ірини Петрової. Розтин показав, що їй було завдано тяжких тілесних ушкоджень, таких серйозних, що три з отриманих нею каліцтв виявилися смертельними. З протоколу розтину неясно, яке знаряддя застосовувалося під час її вбивства. Але всі пошкодження дуже нагадують отримані Міріам Ву і Паоло. Отже, знаряддям могли бути просто кулаки такого собі білявого гіганта.
— А Б’юрман? — спитав Бубланськи. — Припустимо, що комусь хотілося заткнути пельку Даґу Свенссону. Але в кого знайшлися причини вбивати опікуна Лісбет Саландер?
— Не знаю. Поки що не всі частини головоломки лягли на місце, але десь таки існує зв’язок між Б’юрманом і Залою. Це єдиний логічний висновок. Чи не час почати шукати винних в іншому напрямку? Якщо Лісбет Саландер не вбивця, то, мабуть, убивство скоїв хтось інший. Мені здається, що ці злочини якимсь чином пов’язані з торгівлею секс-послугами. А Саландер швидше помре, ніж зв’яжеться з чимось подібним. Я ж казав, що вона має тверді моральні принципи.
— І яка ж у такому разі її роль?
— Не знаю. Свідка? Супротивниці? Адже вона, можливо, з’явилася в Енскеді для того, щоб попередити Міа і Даґа про те, що їхнє життя в небезпеці. Не забувайте, що вона чудово вміє збирати інформацію.
Бубланськи задіяв увесь поліцейський апарат. Він зателефонував у Сьодертельє, передав туди опис дороги, отриманий від Паоло Роберто, і попросив пошукати покинуті складські приміщення, розташовані на південному сході поблизу озера Інґерн. Потім він зателефонував інспектору кримінальної поліції Єркеру Хольмберґу (той жив у Флемінгберзі і, отже, був ближче за всіх до центру подій) і доручив тому негайно приєднатися до поліції Сьодертельє і надати їй допомогу під час огляду.
За кілька годин пролунав дзвінок Єркера Хольмберґа, що прибув до місця злочину. Поліція Сьодертельє легко знайшла потрібну складську будівлю. Ця будівля, а також дві сусідні, дещо менші, щойно згоріли, і пожежна команда зараз гасить догораючі залишки. Про те, що в даному разі мав місце підпал, свідчать дві покинуті каністри з-під бензину.
Розчарування інспектора Бубланськи межувало з люттю.
Та що ж це, хай йому біс, відбувається? Хто такий цей білявий гігант? Хто така насправді Лісбет Саландер? І чому її пошуки залишаються безуспішними?
Ситуація не стала кращою, коли о дев’ятій годині на збори з’явився прокурор Ріхард Екстрьом. Бубланськи доповів про драматичні події, що розгорнулися вранці, і запропонував змінити напрям слідства, враховуючи ті загадкові факти, які внесли плутанину в початкову робочу гіпотезу.
Розповідь Паоло Роберто переконливо підтверджувала історію Мікаеля Блумквіста про напад на Лісбет Саландер на Лундаґатан. Тепер уже версія, що вбивство було вчинене під впливом нападу безумства самотньою, психічно хворою жінкою, виглядала набагато менш переконливою. Це не означало, що з Лісбет Саландер можна зняти підозру — для цього спершу потрібно було знайти розумне пояснення, чому на знарядді вбивства виявилися її відбитки. Проте це означало, що слідство має серйозно поставитися до можливості існування інших підозрюваних. У цьому разі залишалася тільки одна актуальна гіпотеза — ідея Мікаеля Блумквіста, згідно з якою вбивство мало відношення до задуманого Даґом Свенссоном викриття секс-мафії. Далі Бубланськи позначив три першорядні пункти.