Бубланськи відреагував на дзвінок тим, що наказав Курту Свенссону терміново вирушити до літнього будинку Б’юрмана і взяти з собою Ханса Фасте, якщо того вдасться знайти. Після нетривалих роздумів Бубланськи подзвонив також Єркеру Хольмберґу, який був у цей час у Нюкварні, а отже — набагато ближче до місця події. У Хольмберґа для нього були свіжі новини.
— Я саме збирався тобі зателефонувати. Ми ідентифікували заритий труп.
— Не може бути! Так швидко!
— Все можливо, якщо небіжчик такий люб’язний, що має при собі гаманець із посвідченням особи.
— Гаразд. І хто ж це?
— Відома птиця. Кенет Густафссон, сорока чотирьох років, на прізвисько Бродяга, мешканець Ескільстуна. Тобі це щось говорить?
— Ще б пак! Бродяга заритий у землю в Нюкварні! У дев’яності роки він був знаменитістю серед торговців чорного ринку, дрібних злодюжок і шахраїв.
— Вірно, це він і є. В усякому разі, в гаманці лежало саме його посвідчення. Остаточно ідентичність встановить судово-медична експертиза. Робота їм дістанеться непроста — Бродягу розчленували принаймні на п’ять чи шість частин.
— Мгу… Паоло Роберто розповідав, що блондин, з яким він бився, погрожував Міріам Ву бензопилою.
— Цілком можливо, що розчленування робилося за допомогою бензопили, хоча я особливо не придивлявся. Зараз ми беремося за друге поховання. Хлопці ставлять там намет.
— Дуже добре. Слухай, Єркере! Я знаю, що день був важкий, але не міг би ти затриматися ще на вечір?
— Можу. Добре. Спершу з’їжджу навідатися в Сталлархольм.
Бубланськи закінчив розмову і потер пальцями очі.
Автобус з пікетом із Стренґнеса прибув до літнього будинку Б’юрмана о 15.44. На під’їзній доріжці він буквально ніс у ніс зіткнувся з мотоциклістом, який безуспішно намагався об’їхати поліцейський автобус, щоб утекти з місця події, проте його «Харлей-Девідсон» з гуркотом ткнувся прямо в капот. Серйозного зіткнення, на щастя, не сталося. Поліцейські вискочили з автобуса і встановили особу мотоцикліста. Це був Сонні Ніємінен, тридцяти семи років, відомий злочинець 1990-х років, судимий за вбивство. Зараз Ніємінен явно був не в формі, і на нього легко накинули кайданки. При цьому поліцейські з подивом виявили, що його куртка дуже порвана на спині — із самої середини було видерто великий жмут розміром двадцять на двадцять сантиметрів. Виглядало це дуже дивно. Сонні Ніємінен не побажав пояснити, яким чином з’явилася ця діра.
Проїхавши двісті метрів, що залишилися до літнього будиночка, поліцейські застали там колишнього портового робітника, а нині пенсіонера на прізвище Еберґ. Він був заклопотаний тим, що накладав шину на ногу такого собі Карла Маґнуса Лундіна, тридцяти шести років, голови відомого хуліганського клубу «Свавельшьо МК».
Начальником пікету був інспектор поліції Нільс Хенрік Юханссон. Він вийшов з машини, поправив портупею і зупинився, роздивляючись жалюгідне створіння, що валялося на землі. І прорік класичну репліку поліцейського:
— Що тут сталося?
Старий робітник, що перев’язував ногу Маґґе Лундіну, перервав своє заняття і подивився на Юханссона.
— Це я дзвонив у поліцію, — мовив він лаконічно.
— Ви повідомляли про постріл.
— Я повідомив, що чув постріл, пішов подивитися, в чому річ, і знайшов цих типів. Цей он поранений у ногу і добряче побитий. По-моєму, йому потрібна «швидка».
Еберґ подивився у бік поліцейського автобуса:
— Ага, того лобуряку ви зловили. Він валявся непритомний, та мені здалося, що з ним усе гаразд. Потім він прийшов до тями і намагався звідси вшитися.
Єркер Хольмберґ прибув одночасно з поліцейськими з Сьодертельє в ту хвилину, коли машина «швидкої допомоги» від’їжджала від будинку. Йому стисло доповіли обстановку.
Ні Лундін, ні Ніємінен не побажали пояснити, як вони тут опинилися, Лундін узагалі не міг розмовляти.
— Отже, два байкери в шкіряному одязі, один мотоцикл «Харлей-Девідсон», стріляна рана і відсутність зброї. Я все правильно зрозумів? — спитав Хольмберґ.
Начальник пікету Юханссон кивнув. Хольмберґ трохи подумав.
— Мабуть, слід припустити, що жоден з хлопців не приїхав сюди на сидінні для пасажира.
— Думаю, у їхньому колі це вважається негідним чоловіка, — погодився Юханссон.
— У такому разі тут бракує одного мотоцикла. Оскільки відсутня також і зброя, то можна зробити висновок, що третій учасник уже встиг зникнути з місця події.