У холодильнику був відкритий пакет молока, сир, масло, ікра і півслоїка солоних огірків, у буфеті — чотири напівпорожні баночки вітамінів, чай у пакетиках, кава для простацької кавоварки, що стояла на кухонному столику, дві хлібини і пакет сухарів. На обідньому столі красувався кошик з яблуками. У морозилці лежали рибна запіканка й три пачки бекону. Ніякої іншої їжі Мікаель у квартирі Лісбет не виявив. У мішку для сміття під стійкою для посуду поряд з розкішною плитою він знайшов кілька порожніх упаковок з-під піци.
Все це дуже погано поєднувалося між собою. Вкравши кілька мільярдів, Лісбет придбала квартиру завбільшки з добрячу садибу, проте їй вистачало для життя трьох кімнат, які вона умеблювала. Решта вісімнадцять стояли порожні й бездоглядні.
Обхід квартири Мікаель закінчив у кабінеті. На стінах не було ні картин, ні навіть постерів, ніде жодної квіточки, ані килимків, ані накидок, жодної тобі декоративної вази, свічника чи хоча б сувенірної дрібнички, які створювали б подібність домашнього затишку або просто зберігалися б як пам’ять.
Мікаель відчув, як у нього стислося серце. Йому захотілося знайти Лісбет і обійняти її.
Якщо це вийде, вона, мабуть, його вкусить.
Клятий Залаченко!
Нарешті він усівся за її письмовий стіл і розгорнув папку з розслідуванням Бйорка від 1991 року. Він не читав усе підряд, а тільки проглянув найголовніше і спробував підсумувати прочитане.
Потім відкрив її ноутбук з сімнадцятидюймовим монітором, з двохсотгігабайтним жорстким диском і оперативною пам’яттю в один гігабайт. Він виявився абсолютно порожнім. Вона прибрала за собою, і це провіщало біду.
Він позаглядав у шухляди письмового столу і відразу ж виявив дев’ятиміліметровий «Ґавернмент» і магазин на сім патронів. Це був пістолет, який Лісбет Саландер забрала у журналіста Пера-Оке Сандстрьома, але Мікаель про це нічого не знав. Він ще не встиг дістатися до літери «С» у списку клієнтів.
Наступною знахідкою був CD-диск з написом «Б’юрман».
Він засунув його в свій ноутбук і вжахнувся, побачивши запис. Він мовчки спостерігав кошмарні сцени насильства, вчиненого над Лісбет Саландер, яке мало не закінчилося її смертю. Було ясно, що фільм знімався прихованою камерою. Він не дивився його увесь, у всіх подробицях, а переглянув, перескакуючи від фрагмента до фрагмента, з яких один був кошмарніший за інший.
Б’юрман.
Опікун її зґвалтував, і вона документально відобразила це у всіх подробицях. Судячи з електронного покажчика часу, фільм було знято два роки тому. Це було ще до того, як Мікаель з нею познайомився. Ще кілька деталей головоломки стали на своє місце.
Бйорк і Б’юрман в одній компанії з Залаченком — у сімдесяті роки.
Залаченко і Лісбет Саландер з коктейлем Молотова в пакеті з-під молока — на початку дев’яностих.
Потім знову Б’юрман, цього разу як її опікун, призначений після Хольгера Пальмґрена. Коло замкнулося. Він напав на свою підопічну. Він вважав, що вона психічно хвора, беззахисна дівчина, але Лісбет Саландер не була беззахисною. Це була дівчина, яка в дванадцять років не побоялася розпочати боротьбу з колишнім професійним убивцею з ГРУ і скалічила його на все життя.
Лісбет Саландер — це жінка, що ненавидить чоловіків, які ненавидять жінок.
Він пригадав той час, коли познайомився з нею. Схоже, що це сталося через кілька місяців після того, як її було зґвалтовано. Він не міг згадати, щоб вона хоча б одним словом будь-коли натякнула на те, що сталося. Вона взагалі мало що розповідала про себе. Мікаель навіть уявити собі не міг, що вона зробила з Б’юрманом, але, в будь-якому разі, вона його не вбила, що навіть дивно. Тоді б Б’юрман помер ще два роки тому. Очевидно, вона отримала над ним якусь владу і використовувала це для якоїсь невідомої мети. І тут Мікаель зрозумів, що інструмент, за допомогою якого вона могла контролювати опікуна, лежить у нього під самим носом. Це ж CD-диск! Доки диск був у неї, Б’юрман залишався її безвладним рабом. І тоді адвокат звернувся до людини, яку вважав своїм потенційним союзником. Залаченко. Її найзапекліший ворог. Її батько.
Далі йшов ланцюжок подій. Спершу застрелили Б’юрмана, а потім — Даґа Свенссона і Міа Берґман.
Але чому? Що зробило Даґа Свенссона таким небезпечним для цієї компанії?
І тут раптом Мікаель здогадався, що, ймовірно, сталося в Енскеді.
Наступної миті Мікаель помітив аркуш на підлозі біля підвіконня. Лісбет роздрукувала сторінку, зім’яла її і кинула на підлогу. Він розпрямив аркуш — це була стаття з вечірнього випуску газети «Афтонбладет», де описувалося викрадення Міріам Ву.