— Тоді тобі самому, мабуть, доведеться мене трахнути, — з викликом сказала Лісбет.
«Ну, підійди ж ближче!»
— Е ні! Я не збоченець.
Обоє помовчали.
— Чого ж ми чекаємо? — спитала Лісбет.
— Мій компаньйон от-от повернеться. Йому тільки потрібно відвести звідси подалі твій автомобіль і виконати ще одне невеличке доручення. А де твоя сестра?
Лісбет знизала плечима.
— Відповідай, коли тебе питають!
— Не знаю, і, чесно кажучи, мене це не цікавить.
Він знову засміявся:
— Сестринська любов? У Камілли завжди були мізки в голові, а в тебе тільки труха.
Лісбет нічого не відповіла.
— Але мушу признатися, що подивитися на тебе отак, зблизька, дає мені справжню насолоду.
— Залаченко! — заговорила вона. — Який же ти все-таки зануда! Скажи, це Нідерман застрелив Б’юрмана?
— Звичайно. Рональд Нідерман чудовий боєць. Він не тільки виконує накази, але в разі потреби вміє діяти і за власною ініціативою.
— Де ти його розкопав?
Залаченко поглянув на дочку з якимсь дивним виразом. Він уже відкрив був рот, немов збирався щось сказати, але передумав і промовчав. Покосившись на вхідні двері, він з посмішкою подивився на Лісбет.
— Так, значить, ти цього не вичислила, — сказав він. — Адже Б’юрман говорив, що у тебе рідкісне вміння відшукувати відомості.
Потім Залаченко голосно засміявся.
— Ми зустрілися з ним в Іспанії на початку дев’яностих, коли я ще не встиг очуняти після твоєї запалювальної бомби. Йому було двадцять два роки, і він став моїми руками і ногами. Він не найманий робітник, він мій партнер. Наше спільне підприємство процвітає.
— Торгівля людьми?
Він знизав плечима:
— Швидше можна сказати, що ми займаємося різносторонньою діяльністю і постачаємо різні товари і послуги. Головна ідея підприємства завжди повинна ховатися на глибині і не маячити на поверхні. Але невже ти справді не зрозуміла, хто такий Рональд Нідерман?
Лісбет мовчала. Вона не відразу зрозуміла, на що він натякає.
— Він — твій брат, — сказав Залаченко.
— Ні! — видихнула Лісбет.
Залаченко знову засміявся. Але ствол пістолета був як і раніше загрозливо спрямований на неї.
— Принаймні, зведений брат, — уточнив Залаченко. — З’явився на світ в результаті того, що, виконуючи завдання в Німеччині, я одного разу дозволив собі розважитись. І коли мене не стане, він продовжить нашу сімейну справу.
— А він знає, що я його зведена сестра?
— Звісно, знає. Але якщо ти думаєш, що можеш зіграти на його родинних почуттях, я раджу тобі краще про це забути. Його сім’я — це я. Ти для нього тільки далекий відгук. До речі, можу тобі повідомити, що він не єдиний твій родич. У тебе крім нього є ще як мінімум четверо братів і три сестри в різних країнах. Один з цих братів — цілковитий ідіот, зате другий непогано вдався. Він керує талліннським відділенням нашого підприємства. Але Рональд — єдиний, хто по-справжньому успадкував мої здібності.
— Як я розумію, мої сестри не беруть участі у сімейному підприємстві.
Залаченко подивився на неї здивовано.
— Залаченко! Ти просто звичайна сволота, що ненавидить жінок. Чому ви вбили Б’юрмана?
— Б’юрман був дурень. Він не повірив своїм очам, виявивши, що ти моя дочка. Адже він був одним з небагатьох у цій країні, хто знав про моє минуле. Признатися, я трохи похвилювався, коли він раптом зв’язався зі мною, але потім усе закінчилось якнайкращим чином. Він помер, і провина лягла на тебе.
— Але чому ви його застрелили? — повторила Лісбет.
— Узагалі-то це не було заплановано. Я думав, що наша співпраця благополучно триватиме ще багато років. Мати знайомство в Службі безпеки — це завжди непогано, хоч би навіть і з дурнем. Але той журналіст з Енскеда якимось чином дізнався про його зв’язки зі мною і зателефонував якраз у той момент, коли Рональд був у нього в квартирі. Б’юрман запанікував і вийшов з-під контролю. Рональду довелося експромтом приймати рішення. І він вчинив дуже правильно.
У Лісбет похололо на серці, коли батько підтвердив те, про що вона вже й сама здогадалася. Даґ Свенссон намацав якийсь зв’язок. Вона проговорила тоді з Даґом і Міа понад годину. Міа їй відразу сподобалась, до Даґа вона поставилася прохолодніше. На лихо, він дуже нагадував їй Мікаеля Блумквіста — непоправний ідеаліст, що думає, ніби він може переробити світ своїми книжками! Але вона повірила в щирість його намірів.
Загалом і в цілому похід до Даґа й Міа виявився марною тратою часу. Вони не могли підказати їй, де потрібно шукати Залаченка. Даґові Свенссону траплялось його ім’я, і він почав копати в цьому напрямі, але не знав, що це за особа.