— Навпаки, ви таким чином просто задовольните його потреби, а я особисто простежу за тим, щоб вам дозволили відвідувати його, коли заманеться.
— Напевно, це найкраще рішення…
— Я в цьому переконаний.
— Ви приїдете зараз?
— Буду, як тільки зможу дістатися, — відповів Форсберґ, подумавши, що насамперед треба трохи причепуритися, а за хвильку додав: — Я казав, що ви мені дуже сподобались у «Заколотниках»?
Уве Левін майже не здивувався, що Вільям Борґ уже чекав на нього в ресторані «Стурегоф», і ще менше здивувався, що той замовив найдорожче з наявного в меню: морський язик у клярі й келих «Пуї-Фуме». Журналісти зазвичай не проминали нагоди пошикувати, коли Уве запрошував їх на обід. Одначе малоприємною несподіванкою виявилося те, що Борґ узяв ініціативу на себе — так, ніби гроші й влада були в його руках. Навіщо він прохопився про підвищення зарплати? Йому слід було б тримати Борґа в напрузі, щоб той сидів мов на голках і заливався потом.
— Одна маленька пташка шепнула мені на вухо, що ви маєте проблеми з «Міленіумом», — сказав Борґ.
І Уве подумав: «Затопити б йому правою, щоб збити з його лиця цю самовдоволену усмішку». А тоді холодно відповів:
— Тебе дезінформували.
— Невже?
— Ми тримаємо ситуацію під контролем.
— І як саме, дозволь спитати?
— Якщо редакція буде готова до змін і зрозуміє власні проблеми, ми підтримуватимемо журнал.
— А якщо ні…
— Значить, ми вийдемо звідти, і тоді «Міленіум» не протримається на плаву й кількох місяців. Буде, звісно, дуже сумно. Але ринок є ринок, нічого не вдієш. Зникали журнали й кращі за «Міленіум», а для нас то була скромна інвестиція. Ми без нього легко обійдемося.
— Skip the bullshit,[30] Уве. Я знаю, що для тебе це питання престижу.
— Це просто бізнес.
— Я чув, що ви хочете витурити з редакції Мікаела Блумквіста.
— Ми думаємо перевести його в Лондон.
— Чи не жорстоко з огляду на все, що він зробив для журналу?
— Ми зробили йому щедру пропозицію, — сказав Уве, відчуваючи, що надмірно обороняється.
Він мало не забув про мету зустрічі.
— Особисто я вас не звинувачую, — вів далі Вільям Борґ. — Про мене, закиньте його хоч у Китай. Та мені просто цікаво, чи не виникнуть у вас неприємності, якщо Мікаел Блумквіст повернеться в променях слави завдяки історії з Франсом Балдером?
— Чого б це мало статися? Він уже втратив гостроту. Ти сам це підмітив. З великим успіхом, до речі, — спробував укинути сарказм Уве.
— Ну, так, але мені трохи допомогли.
— Не я, це вже точно. Як на мене, та стаття була огидна. Вона видалася мені погано написаною й тенденційною. Кампанію цькування почав Торвалд Сернер, і ти це знаєш.
— Але тепер ти навряд чи проти такого розвитку подій?
— Послухай, Вільяме. Я глибоко поважаю Мікаела Блумквіста.
— Тобі нема чого грати зі мною в політика, Уве.
Левінові неабияк захотілося засунути ці слова Борґові в горлянку.
— Я просто відвертий і чесний, — натомість промовив він. — І я завжди мав Мікаела за фантастичного репортера зовсім іншого калібру, ніж ти чи будь-хто інший з його покоління.
— Он як, — сказав Борґ, несподівано присмирнішавши, і Уве зразу відчув себе трохи ліпше.
— Так і є. Нам слід бути вдячними за всі сенсаційні відкриття, що їх подарував нам Блумквіст, тож я зичу йому тільки найкращого, і це справді щиро. Та, на жаль, у мої обов’язки не входить озиратися назад і вкидатися в ностальгію. Мушу погодитися з тобою в тому, що Блумквіст іде злегка не в ногу з часом і може завадити планам оновити «Міленіум».
— Так, так.
— І саме тому було б добре, щоб навколо нього тепер не знімалося занадто багато галасу.
— У позитивному розумінні?
— Мабуть, так, — відповів Уве. — І це одна з причин, чому я запросив тебе на обід.
— Я, звичайно, вдячний тобі. І думаю, що маю для тебе дещо цікаве. Уранці мені телефонував мій давній партнер у сквоші, — квапливо заговорив Борґ, явно намагаючись відновити колишню самовпевненість.
— І хто ж це?
— Рікард Екстрем, головний прокурор. Він очолює попереднє слідство у справі вбивства Балдера. І аж ніяк не належить до фанатів Блумквіста.
— Через ту історію з Залаченком, так?
— Саме так. Блумквіст звів йому всю справу нінащо, і тепер він хвилюється, що Мікаел знову перешкоджатиме розслідуванню.
— Як?
— Блумквіст не каже всього, що знає. Він розмовляв з Балдером перед самісіньким убивством, до того ж ніс у ніс зустрівся з убивцею. Але Мікаел напрочуд мало розповів поліції.