Слід знати, що при різних захворюваннях черевної порожнини в дитячому віці надалі можуть розвинутися ускладнення у вигляді запальних процесів в області статевих органів. Нечітко виражені на початку захворювання, вони потім призводять до утворення рубців і зрощень, у тому числі - до зарощення дівочої плівки.
Період статевого дозрівання, як вже відзначалося, — критичний період розвитку жіночого організму. Різні прояви неповноцінної жіночої статевої системи у дітородному віці нерідко є прямим наслідком тих патологічних змін, які виникають ще в період становлення статевих функцій дівчинки. Інфантилізм, (недостатність величини та діяльності внутрішніх статевих органів) у дорослих жінок супроводжується, як правило, первинним або вторинним безпліддям, звичним невиношуванням та іншим патологічним станом, що пов'язаний з порушенням генеративної та менструальної функцій. Цей стан називають затримкою статевого дозрівання та розвитку.
У дівчаток 13–18 років затримка статевого розвитку — це результат первинної або вторинної естрогенної недостатності, що зумовлена генетичними, тобто спадковими, або негенетичними факторами.
Генетичні форми патології виникають внаслідок різних дефектів у системі статевих хромосом (дисгенезії гонад) або ж є одними з форм спадкової патології, що пов'язана з аномаліями на генному рівні.
Негенетичні, тобто не зумовлені спадковістю, так звані «соматогенні» (тілесні) варіанти затримки статевого розвитку формуються під впливом на організм несприятливих факторів середовища, починаючи з внутрішньоутробного до раннього підліткового періоду: ускладнений перебіг пренатального (захворювання плоду в утробі матері), інтранатального (під час народження), постнатального (раннього періоду новонародженості).
Причиною затримки статевого визрівання стають хронічні інфекційно-алергічні та різні захворювання внутрішніх органів (екстрагенітальні хвороби), особливо у передпубер-татний період (дистрофії, хвороби нирок).
Негативно впливають також психо-емоційні навантаження та перевантаження, що найчастіше мають місце в неблагополучних сім'ях з нестійкими напруженими відносинами, або ж в сім'ях, де дівчинку перевантажують різними заняттями понад шкільної програми, при спортивних перенаванта-женнях, при неповноцінному, недостатньому харчуванні.
У пубертальному періоді розлади репродуктивної функції і виникнення гінекологічних захворювань можуть- бути зумовлені перенесеними в цей час такими хворобами, як апендицит, холангіт, гепатит, туберкульоз, епідемічний паротит тощо.
В окрему підгрупу слід виділити захворювання геніталій (вульвіти, вагініти — запалення входу до піхви), які є першопричиною висхідної інфекції, що викликає загальні зміни внутрішніх статевих органів (запалення яєчників, труб, слизової шийки матки), а останні, в свою чергу, як правило, призводять до порушень дітородної функції жінки в майбутньому.
В залежності від рівня ураження структур, які регулюють статеву функцію, виділяють дві основні форми негенетичної (соматичної) затримки статевого розвитку дівчинки, а саме — центрального та яєчникового характеру.
При центральній формі первинно порушується гіпоталамо-гіпофізарний комплекс, що зумовлює вторинну гіпофункцію (зниження діяльності) яєчників. При захворюваннях яєчникової природи зниження активності яйцеклітини, зумовлене в одних випадках уродженою неповноцінністю, а в інших — анатомічними змінами тканини яєчників внаслідок перенесених інфекційних захворювань (паратит, краснуха, вірусний гепатит), алергічними та іншими екстрагеніталь-ними хворобами (захворювання черевної порожнини та органів малої мидниці).
Важливим клінічним симптомом затримки статевого розвитку дівчини є відсутність або дуже слабкий розвиток вторинних статевих ознак в 13–14 років, відсутність менструацій в 15 років при недостатньому розвитку молочних залоз та статевого обволосіння. Запізнілий статевий розвиток можна запідозрити і при порушенні нормальної послідовності появи вторинних статевих ознак (своєчасне волосіння без ознак формування молочних залоз).
Про запізнілий статевий розвиток свідчить і те, коли у дівчаток 15-ти років з грубими порушеннями менструальної функції (маткові кровотечі, вторинна аменорея — відсутність якийсь час менструацій) водночас спостерігається слабкий розвиток вторинних статевих ознак, особливо молочних залоз.
У деяких дівчат-підлітків усі клінічні прояви статевого визрівання, включаючи 1 менархе (менструацію) з'являються відповідно нормі, однак вторинні статеві ознаки (особливо молочні залози) до 15–16 років не досягають необхідного розвитку, становлення менструального регулярного циклу не тільки затримується більше ніж на 2 роки, але і з менархе виникають помітні її розлади (рецидивуючі маткові кровотечі, стійка вторинна відсутність менархе тощо). Такі явища розцінюються як прояв сповільнення темпів статевого дозрівання, котре в плані віддаленого прогнозу є дуже несприятливим для видужання, для материнства.