— Ні, — відповіла Аліса. — Я скоро навчуся і сама прочитаю…
ПОДОРОЖ АЛІСИ
Фантастична повість
Розділ 1
ЗЛОЧИННИЦЯ АЛІСА
Я обіцяв Алісі: «Закінчиш другий клас — візьму тебе з собою в літню експедицію. Полетимо на кораблі „Пегас“ збирати рідкісних тварин для нашого зоопарку». Я сказав про це ще взимку, відразу після Нового року. І заодно поставив кілька умов: добре вчитися, не робити дурниць і не йти на авантюри.
Аліса чесно виконувала умови, і, здавалося, ніщо не загрожувало нашим планам. Але в травні, за місяць до відльоту, трапилась подія, яка ледь було все не зіпсувала.
Того дня я працював дома, писав статтю для «Вісника космозоології». Крізь відчинені двері кабінету я побачив, що Аліса прийшла зі школи похмура, жбурнула з розмаху на стіл сумку з диктофоном та мікрофільмами, від обіду відмовилася і замість улюбленої в останні місяці книжки «Звірі далеких планет» узялася читати «Трьох мушкетерів».
— У тебе неприємності? — спитав я.
— Аж ніяк, — відповіла Аліса. — З чого ти взяв?
— Так, здалося.
Аліса подумала трохи, відклала книжку і спитала:
— Тату, а в тебе нема часом золотого самородка?
— А великий тобі потрібен самородок?
— Кілограма на півтора.
— Нема.
— А трохи меншого?
— Чесно кажучи, і трохи меншого нема. Ніякого нема у мене самородка. Навіщо він мені?
— Не знаю, — мовила Аліса. — Просто мені знадобився самородок.
Я вийшов із кабінету, сів поруч з нею на диван і сказав:
— Розповідай, що там у тебе трапилось.
— Нічого особливого. Просто потрібен самородок.
— А якщо цілком відверто?
Аліса глибоко зітхнула, подивилася у вікно, нарешті зважилася:
— Тату, я злочинниця.
— Злочинниця?
— Я вчинила пограбування, і тепер мене, напевно, виженуть зі школи.
— Жаль, — сказав я. — Ну, говори далі. Сподіваюся, що все не так страшно, як здається на перший погляд.
— Одне слово, ми з Альошею Наумовим вирішили піймати щуку-гіганта. Вона водиться в Ікшинському водосховищі і пожирає мальків. Нам про неї розповів один рибалка, ти його не знаєш.
— А до чого тут самородок?
— Для блешні.
— Що?
— Ми в класі обговорювали і вирішили, що треба щуку ловити на блешню. Просту щуку ловлять на просту блешню, а гігантську щуку треба ловити на особливу блешню. І тоді Льова Званський сказав про самородок. А в нас у шкільному музеї є самородок. Точніше, був самородок. Вагою у півтора кілограма. Його школі один випускник подарував. Він його з поясу астероїдів привіз.
— І ви вкрали золотий самородок вагою у півтора кілограма?
— Це не зовсім так, тату. Ми його позичили. Льова Званський сказав, що в нього батько геолог і він привезе новий. А поки що ми вирішили зробити блешню із золота. Щука напевно клюне на таку блешню.
— А далі що?
— Далі нічого особливого. Хлопці побоялися відчинити шафу. І ми тягли жеребок. Я б ніколи не стала брати золотого самородка, але жеребок випав мені.
— Випав.
— Що?
— Жеребок випав тобі.
— Атож, жеребок випав мені, і я не могла відступити перед усіма дітьми. Тим паче, ніхто б і не помітив, що цього самородка не стало.
— А потім?
— А потім ми пішли до Альоші Наумова, взяли лазер і розпиляли цей триклятий самородок. І поїхали на Ікшинське водосховище. І щука відкусила нашу блешню.
Аліса подумала трохи й додала:
— А може, й не щука. Можливо, корч. Блешня була дуже важка.
Ми шукали її і не знайшли. Пірнали по черзі.
— І ваш злочин відкрився?
— Так, тому що Званський — обманщик. Він приніс із дому пригорщу алмазів, а каже, що золота нема ні шматочка. Ми його відправили з алмазами додому. Здалися нам його алмази! А тут приходить Олена Олександрівна і каже: «Молодь, очистіть музей, я зараз сюди первачків на екскурсію приведу». Бувають же такі нещасливі збіги! І все одразу ж виявилось. Вона до директора побігла. «Небезпека, — каже (ми під дверима слухали), — у когось пробудилося в крові минуле!» Альошка Наумов, правда, сказав, що він усю провину на себе візьме, але я не погодилась. Якщо жеребок випав, нехай мене й карають. От і все.
— І все? — здивувався я. — Так ти зізналася?
— Не встигла, — відповіла Аліса. — Нам строк дали до завтра. Олена сказала, що або завтра самородок буде на місці, або не минути гострої розмови. Отже, завтра нас знімуть із змагань, а може, навіть виженуть зі школи.