Выбрать главу

— Треба вивчити особливості циркуляції атмосфери, — сказав Порецький. — З’ясувати хоча б найзагальніші закономірності, щоби під час розвідувального польоту увійти в туман з «попутним вітром», і, звичайно, не у мить максимальної турбуленції[158]

— Тут, як і на Землі, мають бути свої «ревучі сорокові»[159] і свої «зони затишшя», — кивнув Строгов. — Спробуємо відшукати їх, щоб здійснити перший політ не при тайфуні, а хоча б при урагані середньої сили. Звичайно, добре б зробити один-два розвідувальні польоти, але певно я нічого не можу обіцяти. Нічого!.. Проте атмосферні ракети можна підготувати. Приведемо їх, так би мовити, в повну бойову готовність. І подивимося… Час у нас є. З цього боку поки все гаразд… Гірше інше: занурившись в іоносферу, ми втратили зв’язок із Землею. Хоч ми й попередили наші станції стеження, все одно вони турбуються і чекають сигналів. Про це також не можна забувати…

* * *

Минуло ще декілька днів. Дві атмосферні ракети з чотирьох були підготовлені до польотів. На них завантажили аварійні запаси води, їжі й кисню, всі механізми ретельно відрегулювали і перевірили. Тепер можна натиснути кнопку… Відкриється вивідний шлюз — і ракета сама вислизне назовні й продовжуватиме політ у кількох десятках метрів від величезного диска «Землянина». І ось тоді, якщо увімкнути двигуни…

Досить спуститися в нижній відсік, вдягнути польотний скафандр, натиснути кнопку дверей, що ведуть у ракетну камеру, і… через півтори-дві години польоту ракета досягне поверхні планети.

Лар часто думав про це. Він не сумнівався, що перший політ належить зробити йому, можливо, разом із Коро. Під час тренувань на Землі, а потім на навколомісячній орбіті саме вони з Коро відпрацьовували техніку пілотування маленьких атмосферних ракет. Ці ракетки виявилися надійними й легко керованими. Вони чудово поводилися і в безповітряному просторі, і в густій земній атмосфері. Лар десятки разів стартував на них з великої стаціонарної бази — обсерваторії «Ц-3», що нерухомо висіла над Північним полюсом Землі. Зазвичай він пірнав у морок нічної півкулі і, проникнувши в густі шари атмосфери, переводив ракету в горизонтальний політ на висоті десяти-дванадцяти кілометрів над земною поверхнею. Він бачив унизу вогні міст і селищ, сигнальні спалахи далеких аеродромів і ракетодромів, світлі пунктири стартуючих міжконтинентальних літаків-ракет. А одного разу з висоти двадцяти кілометрів йому навіть випало спостерігати виверження одного з камчатських вулканів…

У арктичному секторі дозволяли наближатися до поверхні на чотири-п’ять кілометрів. Лару особливо запам’ятався останній політ, що завершив тренування на навколоземній орбіті. Він вилетів з «Ц-3» сам, у напрямі Північного полюса Землі. На висоті десяти кілометрів ракета увійшла в густі хмари. Непроникна пітьма навколо. Швидко наближається поверхня Землі: сім кілометрів, шість, п’ять. Лар переводить ракету в горизонтальний політ. Тепер курс на південь…

Видимість — нуль. Лар виразно відчуває нестримні пориви вітру. Вібрують педалі й кермо ручного управління. Пітьма… У вухах позивні «Ц-3» і далека перекличка полярних станцій. Пропливли на екрані зеленкуваті обриси занесеного снігом Шпіцбергена.

В ілюмінаторах як і раніше хоч у око стрель. Ураган посилюється. Важко утримувати кермо управління. На екрані — нескінченні поля торосів[160]. І раптом — легкий струс корабля, сплеск неяскравого світла в ілюмінаторах. Хмари разом зникають, немов обрізані гігантським ножем. Попереду — освітлена місяцем крижана рівнина й далекі вогні Північної Норвегії…

Лар озирнувся. Хмари, крізь які він щойно пролетів, громадилися велетенською стіною. Освітлені місяцем, вони здавалися нерухомими, але він-бо добре знав, що коїлося там усередині…

Туманна оболонка венеріанської атмосфери навіть здалека не виглядає нерухомою. Що чекає того, хто першим зануриться в неї?

вернуться

158

Турбуленція — тут: невпорядковані й випадкові зміни напряму і швидкості частинок повітря.

вернуться

159

«Ревучі сорокові» (англ. Roarіng Fortіes) — назва, дана моряками океанічним просторам між 40° і 50° широти в Південній півкулі, де дмуть сильні і стійкі західні вітри, що викликають часті шторми.

вернуться

160

Тороси — крижані брили, утворені при стисканні криги в морях, озерах, річках.