Лоу, посміхаючись, витер стіл ганчіркою і, коли лікар вийшов, жбурнув ганчірку під канапу.
Жиро вніс на таці каструлю й миски, почав розливати суп.
Лоу дістав зі стінної шафи пляшку і три склянки.
— Тобі не наливаю, — відзначив він лікареві. — Судячи з носа, ти вже покінчив з тижневою порцією.
— Не судіть і не судимі будете[172], — сказав лікар, косячись на пляшку. — Я додавав у пудинг[173] ром і лише трохи скуштував.
Дочекавшись, коли Лоу наповнив склянки, лікар спритним рухом вихопив у нього пляшку, струсив, подивився на просвіт і приклав до губ.
— Вилуджене горло, — з легкою заздрістю відзначив Лоу, дивлячись на спорожнілу пляшку.
— І решта тому подібне, — сказав лікар, закушуючи сардинкою. — Ви сьогодні вночі спатимете, а я ще мушу скласти кореспонденцію і штовхнути її в ефір. Це не зведення погоди! Тут потрібні голова й фантазія. До речі, про кого з вас накажете брехати в сьогоднішній кореспонденції?
— Можна про нього, — Лоу кивнув на лежачого під стелею астронома. — Він жертвує обідом заради метеорів.
— Думка, — підскочив на стільці лікар. — Нарис можна озаглавити: «Мисливець за метеорами» і почати, наприклад, так: «Сьомий місяць самовідданий молодий учений не відриває очей від телескопа»… Між іншим, юначе, вдруге гріти обід я не буду. Ви чуєте?..
— Так, — сказав Рассел, дивлячись в окуляр труби і неквапом записуючи щось.
— Ви, англійці, навдивовижу балакучий народ, — продовжував лікар, сьорбаючи суп. — Не знаю, що б я робив, якби не було Генріха. Все-таки поляки багато в чому нагадують нас, французів.
— А я? — заперечив Лоу. — Здається, й мене не можна назвати надто мовчазним.
— По-перше, ти не справжній англієць. Американці — особлива нація. А по-друге, і ти вмієш цілими годинами сидіти над шахівницею, мов кіт біля мишачої нори. Він, — лікар кивнув на Стонора, — може говорити лише про уран. А стосовно цього жерця Космосу, — не знаю, чи сказав він десять слів підряд від початку зимівлі.
Койка під стелею знову скрипнула. Лоу й лікар глянули на астронома й побачили на його обличчі вираз величезного подиву. Кинувши олівець, Рассел швидко крутив тонкими пальцями гвинти приладу; відтак відкинувся на подушку, немов засліплений, декілька митей лежав із заплющеними очима, потім звівся і знову припав до окуляра труби.
В цей час далекий наростаючий гул заглушив завивання віхоли. Гул швидко перетворився на оглушливий гуркіт, від якого затремтіли стіни Великої кабіни й задзвенів посуд на столі. Здавалося, велетенський поїзд проноситься над пустельними горами Землі королеви Мод. Лікар і Стонор підхопилися з-за столу, перекинувши стільці. Але гуркіт уже поступово затихав. Щось схоже на вибухи долинало здалека; знову здригнулися стіни і стало тихо. І знову почулося глухе одноманітне завивання завірюхи.
— Що це?! — закричав лікар, зі страхом дивлячись на стелю.
— Здається, землетрус, — пробурмотів Стонор, прислухаючись.
Лоу уважно стежив за сполотнілим від хвилювання астрономом.
— Ну, що там було, Джеку? — запитав він, бачачи, що Рассел знову відкинувся на подушку і витирає хусткою мокре чоло.
— Вочевидь, гігантський болід. Він упав десь поблизу.
— Ви бачили його? — запитав Стонор.
— Так.
— І певні, що це болід?
— Т-так…
— А може, це міжконтинентальна балістична ракета? — невпевнено протягнув лікар.
— За допомогою якої росіяни хотіли знищити нашу станцію, — додав Лоу.
— Не дотепно, — образився Жиро. — Ваші співвітчизники проводять випробування ракет на мисі Канаверал. О, вони цілком могли, цілячись у південний Атлантик, поцілити в Антарктиду.
— Це був болід, — сказав Рассел. — Він з’явився на північному заході, пролетів над станцією й вибухнув над плато на південний схід від нас. Я виразно спостерігав різке зменшення його швидкості. Перед ним у цьому самому напрямі пройшов метеорний потік.
— А зараз видно щось? — поцікавився Стонор.
— Ні, заметіль посилилася. Сніг несе вище об’єктива перископа.
— Встановиться погода, пошукаємо уламки, — сказав Стонор, закурюючи сигарету. — Новий метеорит з Антарктики — це сенсація.
— Нічого не знайдете, — сердито заперечив Лоу. — Вітер жене зараз по плато сотні тисяч тонн снігу. Всі сліди будуть поховані найнадійнішим чином. Чи не так, Джеку?
Рассел зістрибнув на підлогу і мовчки знизав плечима.
— Куди? — запитав Стонор, бачачи, що астроном узявся за портьєру вихідних дверей.
173
Пудинг — національна англійська страва — запіканка з сиру, м’яса, крупи і т. ін. з доданням яєць, молока, прянощів.