Рассел увімкнув рефлектор. Сильний промінь світла уперся у вузькі закрижанілі двері. Вони була зачинені.
Рассел слизнув променем по крижаних стінах. Зблиснули металеві кріплення лиж. Прихилені до стіни нарти[176] відкинули на лід довгі вигнуті тіні.
— Вони тут, — сказав Стонор. — Лижі й нарти на місці. Хелло, Генріху!..
Відповіді не надійшло.
— Одначе вони виходили сьогодні! — крикнув Стонор, указуючи на сліди, натоптані біля дверей. — Гей, Тойво, Генріху! — Він штовхнув двері.
Вони не піддалися.
— Замкнуті зсередини, — відзначив геолог, готуючись постукати.
Рассел потягнув його за рукав.
— Двері примерзли, Ральфе.
Він наліг на двері плечем. Стонор допомагав. Двері з тріском розчахнулися.
У Крижаній печері було темно.
— Генріху, Тойво! — знову крикнув Стонор.
У його голосі почувся переляк.
Рассел, пригнувшись, зробив крок у двері, знайшов акумулятори, клацнув вимикачем. Неяскраве жовте світло залило Крижану печеру. На низьких складаних койках лежали спальні мішки. Вони були порожні. У кутку на згаслому примусі стояла вкрита інеєм сковорідка. Поряд — порожня банка з-під консервів.
Стонор, протиснувшись у двері, з подивом озирався.
— Записка, — сказав Рассел.
На столі біля радіопередавача лежав аркуш паперу. Стонор поспішно вихопив записку з рук астронома, мружачись, насилу розбирав неоковирні, поспішно нашкрябані рядки.
— «Вчора прорубалися до головної жили. Вона вся поточена якимись ходами. Тойво сказав, що це стародавні виробки». — Стонор замовк і вирячився на астронома. — Яка нісенітниця, Джеку!
— Читайте далі, — попросив Рассел.
— «Він вирушив їх досліджувати і не повернувся, — продовжував Стонор. — Іду шукати його. Генріх».
— Записка датована ранком учорашнього дня, — відзначив Рассел, узявши у Стонора аркуш паперу.
— І ні слова про те, чи є тут уран, — пробурмотів Стонор.
— Ймовірно, це з жили, — сказав астроном, указуючи на камені, що лежали біля койки.
Стонор поспішно нахилився, схопив зразки й заходився жадібно розглядати їх.
— Ну й штука! — прошепотів він. — Ще багатше, ніж нагорі. Чистий ураніт[177]. Ти розумієш, що це означає, Джеку?..
Рассел неквапливо крутив верньєр передавача.
— З приймачем у них щось трапилося, зв’язку немає.
— Полагодити не зможемо?
— Тут ні.
— Треба спуститися до жили.
Стонор закусив губи.
— Розумієш, Джеку, — він зам’явся. — Мені здається, краще зачекати… Можливо, вони скоро повернуться.
— Генріх пішов добу тому, а Тойво ще раніше. З ними щось трапилося.
Стонор похнюпився.
— Боюся, що спуск до жили небезпечний. При такому вмісті урану… — він кивнув на зразки. — Потрібен індикатор радіоактивності, а я залишив його у Великій кабіні.
— Я спущуся сам, — холодно запропонував Рассел.
— Як начальник зимівлі, забороняю тобі. Зробимо так: ти залишишся тут, чекати їх повернення. Якщо потрібно, допоможеш, коди повернуться. Я поїду у Велику кабіну. Повернуся з Фредом. Ми привеземо індикатор, мотузки і запасні радіолампи. Якщо Генріха і Тойво ще не буде, — організуємо пошуки.
— Але якщо з ними щось трапилося і допомога потрібна негайно?
— Дві-три години нічого вже не змінять, Джеку. Крім того, я гадаю, що Генріх сплутав дати. Записка написана сьогодні вранці, а не вчора. Генріх пішов на пошуки зовсім недавно. Ти забув про сліди, які ми бачили біля входу в печеру.
— Якщо це сліди Генріха, незрозуміло, — чому він виходив босоніж?
— Босоніж?
— Так, біля дверей печери на снігу були сліди босих ніг.
— Безглуздя! — вигукнув Стонор. — Неймовірне безглуздя, — повторив він і раптом замовк. — Втім, це легко перевірити, Джеку.
Він поспішно схопив ліхтар і розчинив двері.
— На жаль, ми затоптали ці сліди, — долинув із крижаного коридору його голос. — Ні, звісно, тобі здалося, — продовжував Стонор, повертаючись. — Кому спало б на думку бродити по снігу босоніж?.. Значить, вирішено. Я їду, ти залишаєшся. Good buy![178]
Коли вхідні двері зачинилися, Рассел хутко підвівся і засунув металеві засуви.
Тепер можна було братися до роботи.
Астроном підняв ляду дерев’яного люка Крижаної печери. У обличчя війнуло морозяним подихом. Рассел прислухався. Жодного звуку не доносилося з вузького проходу, пробитого крізь лід до підніжжя базальтових урвищ. Астроном прив’язав кінець шнура до кільця люка і, перекинувши моток через плече, обережно спустився в темний отвір.
176
Нарти — вузькі довгі сани, якими користуються переважно для їзди на оленях та собаках.