У навушниках стало тихо.
Лоу знову клацнув перемикачем.
— Ти зрозумів мене?
З навушників виразно долинуло приглушене дихання лікаря. Проте він мовчав. Лоу приготувався утретє повторити своє питання, але в цей час лікар кашлянув і, заїкаючись, сказав:
— Я н-не зовсім ут-тямив… Де ви ст-тирчите б-більше години?
— Вилізь на ліжко Джека, заглянь у перископ і подивися, де ми стирчимо.
— Я не можу зробити як т-ти р-радиш, Фреде. Вони з-зламали перископ і, здається, забрали його з собою.
Лоу кинув швидкий погляд на сніговий сугорб, під яким знаходилася Велика кабіна, і переконався, що труби перископа там справді немає.
— Тоді постарайся зрозуміти. Ми стоїмо під дверима Великої кабіни, в десятку метрів від тебе. Стукаємо не менше години, а ти молишся по радіо Терезі Ліможській замість того, щоб відчинити двері. З нами поранений Генріх. Зрозумів ти нарешті?
— Зрозумів, — невиразно донеслося в мікрофон.
Минуло ще декілька хвилин. Нарешті за дверима у глибині коридору почулося вовтузіння. Лікар, скрадаючись, піднімався сходами. Не дійшовши до самого верху, він зупинився і, вочевидь, став прислухатися.
Лоу злісно відкашлявся.
— Хто там? — долинуло з-за дверей.
— Лікарю, ваші остороги безперечно хороші, — крикнув Стонор. — Але всьому має бути межа. Відчиняйте!
За дверима почулася метушня. Вочевидь, лікар розбирав барикаду. Відтак брязнули металеві засуви. Двері здригнулися і ледь прочинилися.
В утвореній шпарі зблиснули окуляри лікаря.
Лоу, що стояв біля дверей, штовхнув їх плечем. Двері відчинилися. Засліплений сонцем і блиском снігу лікар, мружачись, відступав углиб коридору, виставивши перед собою довгу сталеву острогу[180]. З кишень його халата стирчали рукоятки пістолетів. За поясом був заткнутий широкий ніж для розбирання китових туш.
— Ні, ви погляньте на нього! — вигукнув Лоу, на всяк випадок виставляючи вперед лижну палицю, щоб відбити можливий удар остроги.
— Боже, Фреде, любий! — вигукнув Жиро, відкидаючи острогу і розкриваючи обійми.
— Легше на поворотах, Червона Шапочко! — попередив Лоу. — Цілуватися будемо після сніданку, а зараз допоможи втягнути Генріха. Він паралізований.
Після сніданку зібралися на «військову раду».
— Зараз головне — зникнення Латікайнена і хвороба Ковальського, — сказав Стонор. — Це речі реальні. І про них ми мусимо перш за все подумати… Які ваші міркування?
— Треба повідомити по радіо про зникнення Тойво і просити допомоги, — запропонував Лоу. — До її прибуття самим продовжувати пошуки в лабіринті.
— У першій частині твоя пропозиція нереальна, Фреде, — заперечив Стонор. — Ніхто в цю пору року не пошле літака до Антарктики. Крім того, у нас не вистачить сил приготувати посадковий майданчик для важкого літака. Не забувай, що нас закинули сюди вертольотами. Що ж до пошуків Тойво в лабіринті, — я… вважаю їх марними. Генріх, до того як він знепритомнів, оглянув верхню частину лабіринту. Ми з Расселом обстежили нижню. У лабіринті Тойво, вочевидь, немає. Він не міг відійти сам далеко від входу. Я припускаю інше: Тойво повернувся, коли Генріх був у лабіринті. Виявивши, що печера порожня, а радіо не працює, він спробував ще до припинення завірюхи дістатися до Великої кабіни. Адже він геолог: природно, що він хотів швидше повідомити нас про родовище… Стежку замело, він заблукав…
— Тойво — фін, і з його північною розсудливістю, далебі, не здатен на таку витівку, — заперечив лікар.
— Мені також це видається маловірогідним, — відзначив Лоу. — Немає жодних доказів, що він виходив з печери.
— Сліди біля входу. Ми з Джеком бачили їх.
Лоу із сумнівом хитав головою.
— Твоя думка, Генріху? — запитав Стонор.
— Не… знаю… — насилу повертаючи язиком, прошепотів поляк. — Я пам’ятаю все… туманно… Якась… завіса… тут. — Він торкнувся здоровою рукою чола. — Все… намагаюся пригадати… І… не можу…
— Це мине, — поспішно сказав лікар.
— Можливо… Не знаю… Тойво був… хорошим товаришем…
Запала мовчанка.
— Є ще одна цілком реальна річ, — сказав раптом Рассел. — Таємничі аборигени Землі королеви Мод.
— Але, Джеку, — перебив Стонор, — невже й ти?..
— Так. Розірваний і незрозумілим чином сполучений шнур і зниклий перископ — речі реальні. Вони не можуть бути справою «примар», про яких твердить лікар.
— Зі шнуром у нас була галюцинація.
— Припустимо. А перископ?
— Вони поцупили його, це ясно, як діагноз нежиті, — сказав лікар. — Цілу ніч вони вешталися навколо Великої кабіни й вовтузились біля дверей. Це була жахлива ніч.
180
Острога — вилоподібне риболовне знаряддя з металевими, дерев’яними чи кістяними зубцями.