Тумов знизав плечима.
— Ти не маєш підстав не довіряти бюлетеням обсерваторій.
— Якщо хочеш знати, — примружився Тумов, — енергетичний розряд — єдине, що мене цікавить у цій історії. У мене з’явилися деякі думки. Ось чому я погодився брати участь у комісії і посватав у неї тебе. Але дозволь поки нічого не говорити. Це лише перші припущення.
— Згоден, посперечаємося на місці, — спокійно сказав Озеров, загортаючи в обривок газети порожні консервні бляшанки.
— Даруйте, товариші, — почувся чийсь голос. — Дивне місце для сніданку!
— Ви хочете сказати: для вечері, — озирнувся Тумов.
Міліціонер приклав руку до козирка.
— Це як вам завгодно. Зараз третя нуль-нуль. Уже світає. Дозвольте ваші документи…
— На жаль у нас із собою лише закордонні паспорти, — сказав Озеров, простягаючи червону книжечку.
— Які ми отримали всього годину тому, — додав Тумов, нишпорячи по кишенях, — тому, бачте, й довелося закусити тут…
— О, доцент Озеров, — сказав міліціонер, з цікавістю дивлячись на Аркадія. — Дуже приємно познайомитися. — Козирнувши, він повернув паспорт.
— Ви знаєте мене? — здивувався Озеров.
— Звичайно, тобто здалека, так би мовити, — пояснив міліціонер. — Чув ваші лекції по радіо і виступ по телебаченню щодо походження Землі. Цікаво було…
— Дякую, — вклонився Озеров.
— А мене ви, часом, не знаєте? — пробурчав Тумов. — А то я ось ніяк не можу знайти паспорт. Куди я його тицьнув?..
— Твій паспорт у задній кишені штанів, — відзначив Озеров.
— Не турбуйтеся, все гаразд, — поспішно сказав міліціонер, навіть не взявши до рук паспорт Тумова. — Ви вибачайте, служба. А паспорт краще кудись в інше місце поклали б. Усяко буває!.. Потім і вам неприємності й нам робота… Щасливої дороги, товариші!
«ТУ-114» летів на схід. Уже залишилися позаду лісисті горби Уралу; зблиснув на півдні блакитний Арал. Нерухомі гряди важких хмар закрили далекий виднокрай. Там були гори. Під крилом літака в запорошеному серпанку спекотного полудня пливли піски Бек-Пак-Дали[190].
Озеров відкинувся у кріслі, розкурив люльку, затягнувся. Поряд, похропував Тумов. Монотонно гуділи потужні мотори. Ледь вібрувала оббита темною тканиною стінка салону.
«Чи змінилося щось у тих місцях за минулі дев’ять років? — думав Озеров. — А втім, чому мінятися?» Там не було ані доріг, ані поселень. Безводна пустеля замкнула всі шляхи до далеких гір. Навіть арати[191] не заходили зі стадами на випалені сонцем плоскогір’я. Кілометрів за п’ятдесят південніше Адж-Богдо були руїни ламаїстського[192] монастиря. Дев’ять років тому там жив старий монгол-мисливець із хлопчиком. І більше нікого на сотні кілометрів навколо.
Американський представник у змішаній комісії, який прибуде завтра в Алма-Ата, ймовірно, розраховує побачити на шляху до Адж-Богдо автомагістралі зі зручними готелями, аеродроми й бетоновані майданчики ракетних установок. Його чекає гірке розчарування.
І все-таки що ж відбувається в Адж-Богдо?
Якщо події, розділені десятирічним проміжком, справді пов’язані між собою і коріння їх слід шукати в природних умовах Адж-Богдо, то найбільш підозрілим є молоде вулканічне плато на південному схилі. Там навіть збереглися залишки вулканів — значить, виверження відбувалися недавно, в четвертинний[193] чи пізньотретинний[194] час. Щоправда, жодних слідів сучасного вулканізму вони з Тумовим тоді не виявили. Лише гарячі джерела. Біля одного з таких джерел стояв їх табір. З маршрутів приходили змучені й злі. Ігор незабаром перестав вірити в загадкову аномалію Ісарова.
— Аномалія, схоплена з високо пролітаючого літака, — не голка, — сердито повторював він. — А ми її шукаємо, мов голку. Немає тут нічого — і крапка.
Звісно, згадка про голку була перебільшенням у звичній манері Ігоря. Хребет Адж-Богдо простягнувся на багато десятків кілометрів. Його скелясті верховини здіймалися на дві з гаком тисячі метрів над навколишніми пустельними плоскогір’ями. Мережа маршрутів не могла бути густою. У деякі долини вони взагалі не заглядали, другі виявилися недоступними. Та все ж у словах Ігоря була частка правди. Хребет вони дослідили достатньо, — щоб стверджувати, що великої радіоактивної аномалії в ньому немає.
Залишався ще Ісаров, якому не можна було не вірити. Його літак побував у зоні інтенсивного радіоактивного випромінювання. Сам Ісаров заплатив за це здоров’ям. У чому ж річ? Спрямована аномалія, пов’язана з якимсь кратером? Таких у природі поки невідомо. Але навіть і така аномалія має проявитися на більшій площі, і важко було б її не помітити.
192
Ламаїзм — різновид буддизму, поширений у Тибеті та Монголії. Головне місце в культі ламаїзму належить шануванню лам і хубілганів (тобто «живих богів», якими вважаються Далай-лама і Панчен-лама).
193
Четвертинний період (антропоген) — сучасний період геологічної історії Землі, останній період кайнозойської ери; розпочався 600 тис. — 1 млн. (за ін. даними, 2,5–3,5 млн.) років тому.
194
Пізньотретинний період (неоген) — друга половина третинного періоду історії розвитку Землі; розпочався 25 млн. років тому, тривав 23,5 млн. років.