— Джерело навряд чи, — сказав він, також переходячи на французьку, — радше якісь сліди. Променева установка такої потужності — складна споруда. Сліди в пустелі мають залишитися. Якщо мені дозволять безперешкодно пересуватися по всьому району…
— Можете не сумніватися в цьому, — вставив Тумов.
— Тоді щось знайдемо, — з поклоном закінчив Пігастер.
— Здається, треба шукати не «сліди», а саме джерело випромінювання, — твердо сказав Озеров. — Я також схильний думати, що воно десь там існує.
Озеров зробив довгу паузу.
Американець здивовано підвів брови і, ледь примружившись, чекав.
— Але це природне джерело випромінювання, а не штучне, — підсумував Озеров.
— Ах ось що, — розчаровано посміхнувся Пігастер. — Цікаво, дуже цікаво… Три голови, три точки зору, — продовжував він по-англійськи, звертаючись до одного Тумова, і, помовчавши, запитав зовсім тихо: — Містер Озеров, випадково, не письменник?
— Що ви, він геолог, — трохи образився за приятеля Тумов. — Досить відомий геолог.
— Ах, цей Озеров, — знову здивувався Пігастер. — Автор ядерної гіпотези Землі? О-о!.. Росія висунула в комісію провідних учених. О-о, мені випала велика честь… О-о-о! — Він замовк і відтак додав, мовби про себе: — Цікаво, дуже, дуже цікаво… О’кей.
Літак уже йшов на посадку. На горбатих, покритих плямами зелені схилах виднілися безладно розкидані жовті й білі будиночки. Це було місто Кобдо — центр одного із західних аймаків[199] Монгольської Народної Республіки.
— Ви можете їхати негайно, панове, — ввічливо сказав за сніданком Зундуйн Очир — представник монгольського Міністерства закордонних справ.
Він зустрів експертів на аеродромі, провів їх у готель і тепер сидів разом з ними в маленькому заскленому павільйоні ресторану.
Парував гарячий плов, приправлений яблуками, аличею й тонко нарізаними скибочками моркви. Айран[200], монгольський сир і густий міцний чай доповнювали нескладне меню.
— Мені доручено супроводжувати вас до Тонхіла, — продовжував Очир. — Це за чотириста кілометрів звідси, біля підніжжя Алтаю. Там ви зустрінете нашого геолога Батсура з караваном машин, коней і верблюдів. Батсур — член комісії експертів. Він поїде з вами на Адж-Богдо. Ми хочемо спробувати провести машини через перевал Тамч-Даба в Монгольському Алтаї. Там проходив старий караванний шлях до Китаю, але ним давно перестали користуватися. Дорога покинута…
Озеров із сумнівом похитав головою.
— Навряд чи машини пройдуть через Тамч-Даба.
— Підрозділ саперів уже ремонтує дорогу на північному схилі Алтаю, — пояснив Очир. — Вони отримали наказ забезпечити спуск вашого каравану в Барун-Хурай — велику западину, розташовану між Монгольським Алтаєм та Джунгарською Гобі. Далі все залежатиме лише від вас. Машини доставлять експедицію до підніжжя північного схилу Адж-Богдо. Почнете працювати. Через декілька днів прибудуть коні й верблюди, тоді зможете дослідити центральну частину Адж-Богдо. Роботи розраховані на місяць. Якщо виявиться необхідним, термін може бути продовжений за бажанням одного з експертів.
Розмова велася по-російськи. Містер Пігастер неквапливо жував плов, запивав чаєм, байдуже поглядав у вікно. Там по вузькій мощеній вулиці караван нав’ючених верблюдів обережно пробирався повз легкові й вантажні машини, що стояли біля під’їздів.
Верблюди витягали довгі шиї й протяжно ревли; гортанно покрикували смагляві погоничі, зодягнені в яскраві халати і високі повстяні шапки. За плоскими жовтими дахами виднілися порослі лісом схили невисоких гір, а над ними яскраве синє небо.
— Прошу вибачення, панове, — звернувся по-англійськи до Тумова Пігастер. — Коли і як ми можемо рухатися далі? Ми мусимо поспішати. Дуже поспішати…
— Пропонують хоч зараз, — сказав Тумов. — Але мені здається, нам слід перепочити і виїхати завтра вранці.
— На чому ми полетимо? — примружився Пігастер.
— А ми не полетимо, — пояснив Тумов, наливаючи собі холодного айрану. — Ми поїдемо на вантажівках, потім на верблюдах, потім на конях і, на закінчення, підемо пішки.
— Ви, звісно, жартуєте.
— Навіть не думав…
— Тоді я протестую, панове, категорично протестую. Це перекреслює всі плани. Потрібні літаки, вертольоти, всюдиходи. Так, панове, якщо у вас їх немає, Америка може доставити все це через два-три дні.
200
Айран — молочний продукт, що нагадує кефір; уживають як прохолоджувальний напій у Казахстані, Середній Азії, Монголії тощо.