— У науки немає меж, — заперечив Батсур.
— Не лови на слові, друже, — махнув рукою Тумов. — Перечитай краще «Гамлета»[212]. Там Гораціо каже з цього приводу недурні слова принцові.
— Ви, певно, маєте на увазі слова принца, звернені до Гораціо: «Є ще чимало, друже мій Гораціо, що і не снилось нашим мудрецям»? Однак ми живемо на сімсот років пізніше…
Тумов засопів.
— Доконав, та не переконав, — пробурмотів він, вилазячи з ванни і закутуючись у волохате простирадло. — Щоб ти не подумав, ніби я остаточно обезглуздів у цій Гобі, — продовжував він, усідаючись на камені, — скажу тобі по секрету, що всі так звані загадки Адж-Богдо пояснюються дуже просто. Чорне базальтове плато поглинає величезна кількість променистої сонячної енергії. Воно стало своєрідним конденсатором такої енергії. Це складний і поки майже не вивчений процес.
Породи плато, вочевидь, не лише накопичують, вони якось перетворюють сонячну енергію, а під впливом зовнішніх чинників — наприклад, космічного випромінювання — можуть віддавати її назад у вигляді потоків частинок і хвилевих імпульсів. Можливо, що над плато існує суцільний потік віддачі енергії, що струмує в міжпланетний простір. У цьому потоці певну роль відіграють і радіохвилі, що уловлюються нашими приймачами і створюють поле перешкод поблизу плато. Не виключено навіть, що цей «потік віддачі», вплинувши на якісь прилади супутника, вивів їх з ладу і, зрештою, призвів до загибелі супутника. Це плато давно мертве як частина вулканічного апарату Землі, але воно живе як гігантський конденсатор енергії Сонця, що постійно заряджається і розряджається. Процеси, що відбуваються при цьому, треба вивчити в лабораторії, а потім уже прийти з готовими рецептами і приладами й перевірити тут.
Ви, геологи, дивитеся під ноги й намагаєтеся все пояснювати внутрішньою активністю Землі. Ви забуваєте, що поряд знаходиться Сонце — джерело всього живого й активного в нашій Сонячній системі. Земля — порошинка, що несе в собі частинку сонячного тепла. Навіть померши, ця порошинка збереже життя на своїй поверхні, поки Сонце буде струмити у простір потоки енергії.
— Геолог міг би багато що заперечити вам, — обережно відзначив Батсур.
— Тому я й перестав розмовляти на такі теми з Аркадієм, — сказав Тумов. — Навіщо марні суперечки! Ми стоїмо на діаметрально протилежних позиціях. Час і досліди покажуть, із ким істина…
Містер Пігастер щовечора твердив, що треба відвідати руїни ламаїстського монастиря, про який розповідав Озеров. Вирішено було поїхати відразу, як тільки геологи закінчать огляд південної частини плато.
Сам Пігастер, поколесивши на газику по пустелі уздовж околиці плато й заглянувши з Озеровим у декілька міжгір’їв, утратив будь-який інтерес до подальших маршрутів. Він не покидав табору, по декілька разів на день приймав мінеральні ванни, а коли спадала спека, диктував довгі листи і звіти своєму мовчазному помічникові. Озеров і Батсур щоранку йшли углиб плато, забираючи з собою всіх колекторів та радіометричні прилади. Поверталися вони зазвичай затемна. У відповідь на питальний погляд Тумова Озеров похмуро хитав головою.
Нарешті Тумов оголосив, що час закінчувати даремне топтання в лабіринті тріщин.
— Хотілося б дістатися до центру плато, — заперечив Озеров. — Там видно залишки ще одного вулканічного апарату. Здається, він більший від інших.
— Досить, — рішуче заявив Тумов. — Плато досліджене достатньо. Нічого не зміниться, якщо ви з ризиком для життя дістанетеся ще до кількох згаслих вулканів. Скажи відверто, Аркадію, багато нового знайшов ти тут у порівнянні з тим, що ми з тобою бачили дев’ять років тому?
— Структуру плато я уявляю тепер виразніше, — сказав Озеров. — А що стосується принципово нового… Далебі, про це зараз говорити не варто.
— Так от, давайте закінчувати роботу. Здається, всі члени комісії експертів тепер згодні, що американський штучний супутник загинув без участі людини, що при найретельніших пошуках виявити рештки супутника не вдалося, що саму загибель найпевніше слід пов’язувати з позаземними — космічними — причинами.
— Я скажу своє остаточне «так» з усіх трьох пунктів лише після поїздки до руїн монастиря, — посміхнувся Пігастер.
— От і чудово; їдьте туди завтра, а післязавтра підпишемо протокол, і квит.
— А я не згоден з останнім пунктом, — спокійно відзначив Озеров.
— Можеш у додатку до протоколу написати свою особливу думку, — роздратовано кинув Тумов. — Принципового значення це не має.