Дика маячня Івана, звісно, пояснюється не лише дією отруйних квітів, але й випитою для хоробрості горілкою. Барса, що напав на коня, Іван прийняв за зграю «снігових шайтанів», про яких весь час думав.
Ну, а самі «снігові шайтани»? Чи існують вони?
Тепер я твердо переконаний, що існують. Під час другої світової війни мені довелося побувати в Ірані. Там я прочитав у одній індійській газеті про дивну мавпу, вбиту в Гімалаях під час спорудження Бірманської дороги. Судячи з опису, ця мавпа була хижаком і багато в чому відрізнялася від сучасних мавп. Труп тварини заморозили й відправили до Англії на одному з транспортних суден. Ішла війна, і судно до англійських берегів не допливло. Десь біля берегів Мадагаскару транспорт був торпедований фашистським підводним човном. Єдиний доказ існування стародавніх мавп у горах Центральної Азії поринув у глибини Індійського океану разом з останками розбитого корабля.
Наука вимагає доказів. Тому загадкові мавпи-хижаки разом із сучасними африканськими динозаврами і сьогодні ще залишаються нерозкритою сторінкою в книзі природи. А розкрити цю сторінку було б дуже цікаво. Нова ланка вплелася б у далеко ще не повний ланцюг наших мавпоподібних предків, підтвердилася б ще одна легенда гір, і я, нарешті, дізнався б, чому загинули наші коні на Бель-Дарі.
Переклад В. Геника
Перекладено за виданням: ШАЛИМОВ А. И. Охотники за динозаврами: Научно-фантастические повести и рассказы. — Ленинград: Недра, 1991. — 352 с.
ЗУСТРІЧ НА АОСТІ
Вони опустилися на пагорок, покритий жорсткою блакитнувато-зеленою травою. Між тонкими стеблами жовтів пісок.
— Порослі дюни, — сказав Івар, — внизу за кущами озеро.
— Я бачив його, — кивнув Інспектор, — коли огинали ліс.
— Дивно, що їх немає сьогодні. — Івар зняв сонцезахисні окуляри й, примружившись, уважно оглянув галявину й зелене кільце чагарників. — Зазвичай вони приходять сюди погрітися на сонці.
— Їх могла налякати наша поява, шелестіння гвинтів, — сказав Інспектор.
Він розстебнув ремені на грудях і обережно опустив зі спини мініатюрний ранцевий гвинтокрил.
— Ні, вони не полохливі, — м’яко заперечив Івар, — навіть товариські… Іноді здається, що все розуміють… Навіть думки, але…
Він не закінчив. Інспектор уважно поглянув на молодого біолога.
— Вважаєте їх розумними, Іваре?
— Не у земному сенсі, звісно… Проте їх поведінка не раз вражала мене й Леа.
— Я читав ваші статті. — Інспектор нагнувся, помацав теплий пісок, відтак приліг на спину, підклавши під потилицю долоні. Його сонцезахисні окуляри яскраво зблиснули, відбивши промені полуденного сонця. — Гарно тут, — продовжував він, підставляючи підборіддя й щоки сонячним променям, — майже як на Землі в середніх широтах. Не жалкуєте, що погодилися поїхати сюди?
Івар рішуче труснув головою:
— Ні… За ці два роки вдалося дещо зробити, дізнатися… Життя на Аості поступово відновлюється, хоча деякі представники тутешньої фауни, ймовірно, знищені повністю.
— Ви маєте на увазі риндлів?
— Не лише… Втім, з риндлями неясно. Невдовзі після нашого прильоту Леа бачила на околиці Західних боліт засохлий слід… Він міг бути залишений риндлем.
— Значить, тут не так безпечно, як ви вчора дружно стверджували разом з Леа. — Інспектор підвівся й сів.
— Західні болота далеко, — посміхнувся Івар, — у іншій півкулі, за межами нашого заповідника.
— Гадаєте, риндлі, якщо вони справді збереглися, стануть дотримувати ваших меж?
— Їх інтелектом ніхто ніколи не займався.
— Ще б пак.
— Але їх шкури й кістка іклів дуже високо цінувалися в минулому столітті. Риндлі були знищені чи не першими.
— Не зовсім так… Полювання на них вважалося найбільш престижним. Як колись — на левів і носорогів на Землі.
— З тим, що риндлі значно небезпечніші…
— Ті, хто ризикував полювати тут, мали досконалішу зброю, ніж учасники африканських сафарі[82].
— На жаль! Тому менш ніж за двадцять років мешканці тутешніх лісів і прерій були майже повністю винищені.
— А як стоїть справа зараз?
Івар відповів не відразу. Він відкинувся на ліктях, скинув з плечей ремені гвинтокрила, зірвав блакитнувато-зелену травинку, надкусив, поглянув на Інспектора:
82
Сафарі — тут: мисливська експедиція у спеціальному заповіднику (переважно в Африці), де дозволене полювання на диких звірів.