— І який висновок?
— Вірогідність штучного походження п’ятдесят відсотків.
— На одній з голограм виразно видно ряд деталей, природне походження яких вельми сумнівне. Всі ці приступки, карнизи, отвори…
— Природа нескінченно багатоманітна у своєму розмаїтті, — багатозначно промовив Електронний Наставник і навіть підняв угору вказівний палець.
Цей жест, відповідно до малої програми, підкреслював особливу значущість сказаного.
— Ти хочеш сказати, ЕНе, що сама по собі форма уламка ще ні про що не свідчить? — спробував уточнити Рей.
— Уламки, що складають третє кільце цієї планети, нескінченно різноманітні за складом, розмірами, обрисами. Переважна більшість їх — похідні космовулканічних процесів, ти не станеш заперечувати цього, Рею. На мільярди мільярдів випадків космічний вулканізм міг одного разу видати фрагмент, схожий на творіння людських рук.
— Правильна відповідь у цьому випадку для нас надзвичайно важлива, ЕНе. За сотні років космічної ери люди Землі, можливо, вперше підійшли до порога, за яким їх чекає відповідь на одну з найбільших загадок Космосу…
— Говори простіше, Рею, — тихо зазначив Стів. — Ти забув, хто твій опонент.
— Не турбуйся, Стіве, — так само тихо відпарирував ЕН. — Колега Рей висловлює свої думки завжди дуже чітко. Образність при чіткості й коректності не перешкода для надійності контакту. Рей мав на увазі загадку виникнення біонтів[98] та біологічного розуму. Іншими словами: Земля правило чи виняток.
— До речі, а як ти вважаєш, ЕНе? — запитав Рей, з цікавістю поглядаючи в обличчя кібера.
— Чи, вірніше, яке середнє арифметичне з твоєї начинки щодо цього питання, — пробурмотів Стів, але так тихо, що ні ЕН, ні Рей не розчули.
— Якщо ти не заперечуватимеш, Рею, я ухилюся від прямої відповіді, — сказав ЕН після невеликої паузи. — Гадаю, я маю право так учинити, бо це ніяк не вплине на долю нашого рейсу. Причина — в недосконалості мого програмування. Це зовсім не докір. Ваше програмування також небездоганне. Особливо у Стіва. Я вважаю, що висловлюватися з кардинальних проблем при подібному програмуванні безвідповідально.
— Ну як? — поцікавився Стів, піднімаючись з крісла. — Присутнім усе ясно? Між іншим, один стародавній філософ стверджував, що той, хто слухає, мудріший від того, хто говорить. Якщо не буде заперечень, я йду на пульт управління і — поїхали…
— Як сказав перший космонавт Землі, вирушаючи в перший космічний політ, — спокійно додав ЕН.
«Падіння» МП-112 до поверхні третього кільця тривало зовсім недовго. Світла стрічка змінювалася на очах. Спочатку на ній з’явилася шагрень[99]. Шагрень перетворилася на складний візерунок смуг, вузлів, спіралей. Відтак означився рельєф — ділянки більш піднесені й заглибини, в яких просвічували далекі зірки. Поступово проступали барви. Вони густіли, яскравіли, і, нарешті, дивний світ, до якого наближався планетоліт, перетворився на фантастично строкате кришиво різноколірних частинок усіляких обрисів, форм і розмірів. Це кришиво поволі пливло під планетольотом, подібне до велетенської річки, освітленої спокійним перламутровим світлом близької планети. У єдиному русі всього потоку існували якісь свої течії, протитечії, «водоверті», відображені візерунками різноколірних частинок. Цей візерунок змінювався дуже поволі, але неухильно. Одні смуги й спіралі зникали, інші проступали, видозмінювалися, ускладнювалися.
Рей подумав, що в цих нескінченних перетвореннях наявне якесь особливе, таємниче життя дивовижних кілець цієї все ще загадкової планети.
Околиці Сатурна вивчаються вже декілька років, та лише щойно тепер космонавти Землі дісталися до його кілець. Несподіванки тут чекали на кожному кроці. Це був дивовижний природний музей гірських порід, мінералів, елементів і водночас велетенська природна лабораторія, де в космічному вакуумі в умовах нерозгаданих ще випромінювань гігантської неостиглої планети, продовжувалося мінералоутворення, росли різнобарвні кристали невідомих сполук. Третє кільце містило цілий океан загадок. По суті, кожен його фрагмент заслуговував на те, щоб стати темою окремого дослідження…
Їх політ був пошуковим. Треба було встановити переважаючі мінерали й елементи, з’ясувати умови експлуатації тих, яких на Землі й на планетах земної групи залишилося мало. У зовнішніх кільцях переважав лід. У кришиві його млинчастих фрагментів, оточених дрібнішими уламками, аж до окремих кристалів, лише зрідка траплялися мінеральні частинки невеликих розмірів. Проте вже у внутрішніх зонах другого кільця уламків гірських порід і мінералів стало більше. Вдалося виявити скупчення частинок, збагачених бором, магнієм, титаном, рідкісними землями[100]. Це було важливе відкриття, важливе, перш за все, з практичної точки зору. Воно одне виправдовувало витрати на їх експедицію. Але потім очам дослідників відкрився вражаючий мінеральний світ третього кільця, і, нарешті, ця вчорашня знахідка Стіва…
98
Біонт — окремо взятий організм (індивід), який пристосувався в процесі еволюції до життя у певному середовищі (біотипі).
99
Шагрень — м’яка козяча чи овеча (початково — віслюча) шкіра з характерним малюнком на нерівній поверхні.
100
Рідкоземельні елементи (рідкісні землі) — група з 17 елементів, що включає лантан, скандій, ітрій та лантаноїди. Всі ці елементи — метали сріблясто-білого кольору, притому всі мають схожі хімічні властивості. «Рідкоземельними» їх названо у зв’язку з тим, що вони, по-перше, порівняно рідко зустрічаються в земній корі і, по-друге, утворюють тугоплавкі, практично не розчинні у воді оксиди (такі оксиди на початку XІX століття і раніше називалися «землями»).