— Дозвольте мені відкрити наше засідання, — почав професор Джікс, піднімаючись зі свого місця. — Перш за все я хотів би ще раз привітати наших дорогих радянських гостей і подякувати за прибуття.
Він уклонився, обвів поглядом присутніх і додав:
— Враховуючи висоту наших стель, пропоную далі розмовляти сидячи. — Він поплескав долонею стелю над головою й опустився у крісло.
— Отже, з чого ж ми почнемо? — продовжував він, дивлячись поверх окулярів на Бардова.
— Можливо, з найголовнішого? — в тон йому відповів шефуня.
— Далебі, все-таки ні, — задумливо сказав Джікс. — Головне — наші постраждалі товариші… Але вони — наслідок. Якщо не буде заперечень, я б волів почати з причини. Причина знаходиться тут, — він указав на масивні дверцята стінного сейфа, — зараз я її вам покажу.
Він знову підвівся з-за столу, підійшов до сейфа і після декількох маніпуляцій із диском шифру поволі відчинив дверцята. Звідкись із глибини сейфа він дістав невелику картонну коробочку і повернувся з нею до столу.
— Ось вона, наша дивна знахідка й наше горе, — продовжував він, поставивши коробку на стіл і підсовуючи її до Бардова, — уламок напівпрозорого білого кристала. Схоже на земний кварц, чи не так? І виглядає так само нешкідливо. Але це лише видимість. Суть цілком диявольська і наразі видається цілковитою загадкою, причому загадкою із пасткою… Тобто зараз у даних умовах ці уламки німі й цілком нешкідливі, — додав він, помітивши, що гості мимоволі відсунулися від коробки. — Не сумнівайтеся, вже перевірялося багато разів. Я їх тримав навіть у себе під подушкою, і як бачите — нічого…
Річ у тім, що необхідний, — він затнувся, — вочевидь, необхідний, особливий стан тутешньої атмосфери і певне орієнтування цих кристалів щодо прямих сонячних променів. Лише за цих сприяючих умов кристали починають виділяти вміщену в них інформацію і… стають небезпечними. Ми працювали з ними емпірично[115] і параметрів найбільшого сприяння, ймовірно, не знаємо. Проте не виключено, що в цьому останньому випадку вони найбільш небезпечні.
Сама ця знахідка, — Джікс указав на коробку з білими уламками, — певною мірою випадкова, проте при детальних геологічних дослідженнях рано чи пізно вона, ймовірно, була б зроблена. І я переконаний, з подібними «кристалами» дослідники Марса ще зустрінуться.
Даруйте, що розповідаю не дуже систематично, але ця матерія така — з чого не почни, все одно виникає безліч питань. Із чого все почалося? Наші геологи деякий час тому при польових дослідженнях спостерігали дивний міраж — настільки дивний, що схильні були прийняти його за галюцинацію…
— І що ж це було? — запитав Бардов, тому що Джікс раптом замовк і задумався.
— А був це, уявіть, якийсь космодром у мить старту космічного корабля, але цілком неземного типу — щось на кшталт гігантської півсфери з вертикальним зльотом. Спостерігалося це диво всього з півхвилини і поступово зникло, тому що сонце почало заходити за край урвища.
— І було це в каньйоні Копрат? — швидко запитав Мак.
— Уявіть собі, так, — здивувався Джікс, — а ви, пробачте, також спостерігали там щось подібне?
Мак заперечно труснув головою.
— Я гадаю, нам поки не слід перебивати професора, — відзначив Бардов, несхвально поглядаючи на Мака.
— Ні-ні, прошу вас, — запротестував Джікс, — питайте, питайте все, що вас зацікавить. Я можу пропустити щось істотне. Ми тут уже стільки разів усе це обговорювали…
Він зробив довгу паузу, але питань не надійшло, і він продовжував:
— Пригода з геологами дуже зацікавила доктора Енріке Кенбі — того самого, якого довелося з вашою допомогою відправити на Землю. Кілька разів він виїжджав разом з геологами в Копрат. Вони показали йому місце, звідки бачили міраж. Він влаштував там спостережний пункт, і врешті-решт упіймав цей феномен. Уперше спостерігав його також при низькому сонці близько десяти хвилин, провів навіть кінозйомку, але плівка виявилася засвіченою. На жаль, спочатку ніхто не надав значення засвіченій кіноплівці… Енріке продовжував дослідження. Він узагалі був фанатиком науки і вже якщо чимось захоплювався, зупинити його було неможливо. Його пошук ми спочатку не сприймали серйозно, — Джікс зітхнув, — це також було помилкою, насамперед моєю…
115
Емпіризм — тут: схильність до практичної діяльності на шкоду теоретичним узагальненням.