— Історія повторюється, — пробурмотів Бардов.
— З’ясувалося, що виникнення міражу залежить не лише від положення сонця, — продовжував Джікс, допитливо поглядаючи на Бардова, — але й ще від ряду чинників, зокрема від стану верхніх шарів іоносфери[116]. На жаль, Кенбі майже не вів записів… Після того, як він вибув з ладу, ми блукали напотемки… Він врешті-решт визначив найбільш вірогідне місце в урвищі каньйону, яке з його точки зору було відповідальне за виникнення… міражу. Там нічого примітного не виявилося. Залягав шар червонуватого пісковику з дрібною галькою, що нічим не вирізнявся серед інших гірських порід, які складають північну стіну каньйону. Проте, коли Кенбі прикрив це місце темним екраном, міраж виникати перестав. Прибрали екран — міраж з’явився, але на дуже короткий час. Річ у тім, що дні ставали коротшими, сонце заходило все раніше, й умови освітленості цієї частини каньйону ставали все менш сприятливими. Ймовірно, слід було зачекати до весни, та Енріке чекати не вмів. На його прохання геологи зрізали частину підозрілого шару. Пробу привезли сюди, почали досліджувати. Нічого незвичайного в ній не виявилося, окрім одної-єдиної гальки, яка яскраво світилася при опромінюванні ультрафіолетом. На Землі таке світіння, як ви, звісно, знаєте — одна з ознак алмазу. Галькою зайнявся наш мінералог. Незважаючи на високу твердість, це був не алмаз. Більше того, склад речовини виявився настільки незвичайним і складним, що виникла думка… про її штучне походження. Тоді галькою повторно зацікавився Енріке і встановив, що й вона, і будь-який з її уламків за певних умов прямого сонячного освітлення стає джерелом… — Джікс зробив довгу паузу, мабуть, підшукуючи найбільш точне визначення.
— Фантома? — підказав Бардов.
— Якщо завгодно, — кивнув Джікс, — або — певної кількості інформації. Ми всі — й мої колеги, присутні тут, і решта співробітників станції неодноразово були свідками експериментів Енріке Кенбі з цією речовиною. Мушу сказати, що видовище безгучно злітаючого гігантського космічного корабля вражає. Щоправда, спектакль удавався не завжди. Іноді фантом не виникав…
— Значить, тут, — Бардов покрутив у пальцях один з білих уламків, — відображений лише старт якогось корабля?
— Не лише, — відказав Джікс, — Енріке вдавалося отримувати і ще якісь зорові сигнали — хаотичну суміш барв, подібну до різноколірного полум’я. Вони не розшифровуються. Ми вам усе це продемонструємо, якщо, звісно, не боїтеся. Річ у тім, що інформація, вміщена в цих уламках, не обмежується зоровим рядом. Ми знаємо тепер, що й сама речовина, і створювана нею оптична модель, або фантом, у свою чергу, стають джерелом якогось випромінювання, небезпечного, а можливо, і згубного для людського мозку й нервової системи. Ми всі, в тій чи іншій мірі, уражені цим випромінюванням і, відверто кажучи, я не певен… чи доіснуємо у нормальному стані до прильоту нашого корабля. Прискорити його появу, як ви знаєте, неможливо. Нам залишається лише сподіватися на провидіння і… вашу допомогу… Саме тому я розповідаю про все так детально й відверто. Критична доза цього невідомого випромінювання наразі невідома. Не знаємо ми й характеру ураження та міри незворотності наслідків. Я спочатку гадав, що лише Енріке перебрав міру. Ні… За останні тижні погіршав стан ще декількох наших товаришів, разом з якими Енріке займався вивченням кристалів. У нас, — Джікс зітхнув, — двоє важкохворих. Ще в одного — початкові симптоми захворювання. І взагалі…
Бардов спохмурнів, рухом руки перервав Джікса.
— На Землю повідомили про це?
— Ні… Наразі ні. Якщо Енріке доставлять живим, тоді повідомимо… Що самі знатимемо на той час. Попереду ще майже три земні місяці. Я не хотів піднімати тривогу передчасно.
— Обговоримо ситуацію, — запропонував шефуня. — Ваші міркування?
За добу, проведену на американській станції, вони вперше зібралися учотирьох у кімнаті, відведеній Бардову.
— А як тут з додатковими вухами? — поцікавився Геворг.
— Яке це має значення, — шефуня поморщився, — ми всі сидимо в одному човні…
— Який може піти на дно?
— Якщо не дотримуватися осторог…
— Геть як на Землі! — Геворг усміхнувся. — Моя думка: якщо розповідь Джікса правда — вони наламали дров.
— Що далі?
— Вони зобов’язані були розповісти про все перед відправкою Енріке Кенбі.
— Що змінилося б? Характер ураження неясний і зараз. Аналогія зі станом Азарія очевидна. Про Азарія ми повідомили все, що знали, — шефуня знизав масивними плечима, — річ не в цьому.
116
Іоносфера — верхній шар атмосфери, що містить велику кількість іонів та вільних електронів.