Одначе питання було вирішене. Америка поїде на Олімпійські ігри в Берліні. Залишалося вибрати спортсменів, гідних внести американський прапор у серце нацистської держави.
Частина IV
1936
Торкнутись божественного
Розділ 13
Коли восьмеро входять у ритм, перебувати в ньому — щире задоволення. Веслування — не важка праця, коли встановлюється ритм — той самий «резонанс», як його називають. Я чув, як хлопці волали від захоплення, коли всі восьмеро входили в резонанс. Це річ, яку вони не забудуть, доки житимуть.
Увечері 9 січня Ел Ульбріксон зібрав хлопців на човновій станції і видав жорстке застереження: усі, хто з’явиться на збори університетських екіпажів наступного понеділка, сказав він, «мають бути готові взяти участь у найвизначнішому і найвиснажливішому веслувальному сезоні для університету Вашингтона». Після багатьох місяців розмов про олімпійський рік він, нарешті, настав. Ульбріксон не хотів, щоб хтось недооцінив, що поставлено на карту, чи яку жорстоку ціну доведеться заплатити за участь.
Коли Джо прийшов у понеділок на човнову станцію і поглянув на дошку, він був здивований побачити своє ім’я у списку екіпажа університетського човна номер 1, а також імена Коротуна Ханта та Роджера Морріса. Після веслування в 3-му і 4-му човнах протягом усієї осені Джо не міг зрозуміти, чому його раптом підвищили. Як з’ясувалося, насправді, це не було справжнє просування у статусі. Ульбріксон частково відновив деякі зі старих призначень у човни з 1935 року, винятково на тимчасовій основі. Він хотів провести перші кілька тижнів тренувань, відпрацьовуючи основи. «Як правило, — казав він, — хлопці перебувають у більш сприйнятливому для вказівок настрої при роботі зі знайомими товаришами по команді». Проте щойно вони почнуть веслувати в ритмі перегонів, він розіб’є склади команд, і знову кожен буде сам за себе. Тож призначення в човни, зрештою, не багато означали зараз.
Отже, усі вони знову вийшли на воду. Протягом решти січня і всього лютого вони веслували 6 днів на тиждень із позицій чверті слайду і половини слайду, виконуючи короткі гребки, щоб зосередитися на техніці. Вони відтреновували старт перегонів. Вони працювали над своїми індивідуальними слабкими сторонами. Через кожні кілька днів снігові пориви налітали на озеро Вашингтон. Коли не сніжило, було пронизливо холодно і вітряно. Вони веслували за будь-якої погоди. Деякі з них були одягнуті в поношені тренувальні костюми, інші — недоречно у шорти і в’язані шапки. Оператори з «Юніверсал Пікчерс» приїхали і відзняли короткий хронікальний кінофільм із ними, про всяк випадок, якщо знадобиться для Олімпійських ігор. Іноді вони влаштовували короткі перегони один проти одного. Номінальний перший човен, у якому був Джо, часто приходив третім. Третій човен, зазвичай, фінішував першим. Ульбріксон помітив, що хлопці у човні Джо стартували, потім втрачали свій ритм, згодом відновлювали і знов-таки втрачали його, по три рази за одні перегони. У них було найгірше захоплення серед трьох основних човнів.