З тих пір справи складалися прекрасно. Безкінечне сонце Каліфорнії дозволило йому тренувати своїх хлопців у його власному темпі, завершуючи серією запливів на лимані на дистанцію 4.8 кілометра, що привело їх у пік форми. Коли він спробував їх на короткій дистанції, вони веслували так само добре. Враховуючи це, а також перемоги над Вашингтоном у перегонах як у Поукіпзі, так і в Лонг-Біч минулого літа, він вважав, що перебуває в хорошій позиції для виграшу на довших дистанціях у Вашингтоні й Поукіпзі та для подальшого просування до домінування на коротших дистанціях в олімпійських відбіркових змаганнях та в Берліні.
В останні кілька тижнів він воскресив традицію, започатковану ним перед важливими перегонами з часів його олімпійського тріумфу в 1932 році — тренувальне харчування університетської команди. Будь-хто з хлопців, що були кандидатами у перші два університетські екіпажі, мали шанс посидіти з товаришами по команді за безплатною вечерею в ресторані будівлі «Стівенс Юніон» у студмістечку Берклі. Зважаючи на важкі часи, він вводив для своїх хлопців потужний стимул боротись за місце в одному з цих човнів. Це також давало Ебрайту можливість контролювати поживність їжі, яку споживали його хлопці. Режим тренувального харчування був щедрий, зокрема багатий на білки та кальцій. У більшості випадків він включав великий соковитий стейк та стільки молока, скільки хлопець міг випити.
У Сіетлі не було ніякого бюджету для тренувального харчування. Але Ел Ульбріксон так само, як і Ебрайт, був стурбованим тим, щоб його хлопці добре харчувалися під час сезону перегонів. Рецепт Ульбріксона був значно менш приємним, ніж стейк. Кожного дня хлопці команди Вашингтона мусили спочатку давитися склянкою розчину рожевого кальцію, що мав смак крейди, а потім випивати склянку шипучого желатину «Нокс». Желатин іноді поводився підступно, залежно від того, як і коли його розчиняли. Юнак мав швидко проштовхнути його вниз по стравоходу, перш ніж він починав застигати, інакше той міг спробувати повернутися назад. У тому ж році, після прочитання статті про режим харчування Ульбріксона і споглядаючи успіхи його хлопців, тренер коней на ім’я Том Сміт подався на пошуки сіна з високим умістом кальцію для скакового коня на ім’я Галета.
Кай Ебрайт і його хлопці приїхали до Сіетла в кінці дня у вівторок, 14 квітня, і оселилися в готелі «Едмонд Міні». Раніше того ж дня Ульбріксон вивів своїх хлопців на таку бурхливу воду, на якій вони не веслували з того дня у 1932 році, коли Каліфорнія перемогла Вашингтон на 18 довжин, а Вашингтон насилу дістався до фінішної лінії і заледве не потонув.
Але коли хлопці Каліфорнії з’явилися на Косі Монтлейк у середу зранку, сонце сяяло на повну силу, і вода була гладка, як скло. Несучи свої човни вниз рампою до води, національні чемпіони хлопці Каліфорнії мали загрозливий вигляд. Журналісти Сіетла дивувалися з їхніх забронзовілих на сонці тіл, що вигідно вирізнялись на фоні блідих хлопців Вашингтона. І якщо будь-хто з репортерів, які зібралися на рампі того дня, ще плекав певні сумніви, що Кай Ебрайт сприймає загрозу Вашингтона серйозно, вони були розвіяні вщент. Ебрайт сам швидко повісив на шию мегафон, заліз на сидіння рульового його основного університетського човна «Каліфорнійський кліпер» і почав гаркати команди, виводячи човен на 13-кілометрове тренування далеко вздовж озера Вашингтон, подалі від очей тренерського штабу Вашингтона.
Протягом наступних двох днів ні Ульбріксон, ні Ебрайт не влаштовували випробувань на час, або якщо навіть і влаштовували, то тримали результати при собі. Обидва тренери продовжили видавати звичайні похмурі прогнози шансів їхніх хлопців. Ебрайт, позіхаючи, сказав, що його університетська команда не має про що писати додому. «Звичайні хороші середнячки», — назвав він їх. Ульбріксон зобразив глибший рівень безнадії, назвавши «Медведів» явними фаворитами, перш ніж пожуритися: «Нам цього року завадила негода». А потім він просто збрехав: «Хлопці нічим не вирізняються».
Субота, 18 квітня, була прекрасним днем для перегляду веслувальних перегонів, але важким днем для веслування. Небо було бездоганно блакитне. Температура обіцяла піднятись вище за 20 градусів до старту перегонів. Пополудні стійкий потік теплого повітря з півдня скуйовдив синю поверхню озера Вашингтон. Із такою погодою регата обіцяла привабити натовп людей до пляжів у північній частині озера.