До кінця дня пристань на Мейн-Стріт була переповнена людьми, що чекали на пороми, які переправлять їх через річку до оглядового потяга. Брогем сидів, спостерігаючи, як десятки малих суден — від підвісних катерів до гребних човнів — також перевозили силу-силенну людей усілякої масті: підпилих жінок у модних капелюхах із 5-ї Авеню, товстунів із недопалками сигар у зубах, старих чоловіків у єнотових пальтах, що стискали в руках вимпели коледжів.
Одна за одною команди першокурсників сіли у свої човни і почали гребти вгору по річці до стартової лінії біля елінга Колумбії — елегантної споруди, яка виглядала так, ніби могла виконувати подвійну функцію ще і як будівля прекрасного заміського клубу де-небудь на Сході. Незадовго до 18:00 Роял Брогем піднявся на оглядовий потяг на західному боці річки, якраз перед тим, коли той збирався рушити до стартової лінії 3.2-кілометрової дистанції для команд першокурсників, тягнучи вагон преси і 23 платформи з трибунами, заповненими фанатами, що сиділи під білими полотняними навісами. Аж 90 тисяч осіб зараз вишикувалися уздовж обох берегів Гудзона — найбільший натовп за багато років. Ще раніше бриз затих, і вода була спокійна, гладка, наче скло, із бронзовим відтінком у косих променях призахідного світла. Ульбріксон мав рацію. Усе відбудеться швидко.
Коли потяг рушив, Том Боллес, що був у своєму щасливому капелюсі, мав над чим замислитися. Він чув, що сталося з Чарлі Уайтсайдом. Гарвард дав ясно зрозуміти світові, що вони готові щедро платити, щоб отримати того, кого хочуть бачити на посту нового головного тренера. І Боллес знав, що він знову був номером 1 їхнього списку. Якщо його хлопці знову здобудуть перемогу цього року, йому зроблять пропозицію, і він знав, що цього разу, напевно, прийме її.
Його хлопці зробили це для нього. Причому зробили швидко і легко. Коли перегони стартували рівно о 18:00, Військово-морський флот і Каліфорнія відразу вийшли в лідери. Вашингтон налаштувався на відносно низьку частоту ходу 32 гребки, але залишався на близькій відстані. Веслуючи граційно і ефективно, хлопці поступово здолали Військово-морський флот і пливли за Каліфорнією. На позначці 1.6 кілометра, проходячи під залізничним мостом, вони випередили Каліфорнію. Та кілька разів пробувала обійти їх, але Вашингтон неодмінно виривався вперед, усе ще тримаючи ритм у 32 гребки. Нарешті, за 400 метрів до фінішу Каліфорнія почала спринт, знову атакуючи ззаду і носом випередивши човен хлопців Боллеса. Рульовий Вашингтона Фред Кольбер відпустив віжки, і його човен вистрелив уперед, веслуючи в ритмі 39 гребків та відірвавшись від Каліфорнії на повну довжину на фініші. Таким чином Вашингтон виграв перегони, але втратив Тома Боллеса.
За годину почалися перегони юніорських команд, і знову Вашингтон і оком не змигнув, як розправився зі своїми суперниками, веслуючи на диво схожим чином. Спочатку Військово-морський флот і Корнелл випередили Вашингтон на чверть довжини, але керманич Вашингтона Уінслоу Брукс, зрозумівши, що може утримувати свій човен у цій позиції, коли хлопці веслують на розслаблених 30 чи 31 гребку, задовольнився тим, що сидів склавши руки і спостерігав, як обидва лідери виснажують себе. Так вони веслували, не піднімаючи частоти ходу, фактично, 2.5 кілометра, поки поволі не зрівнялися із хлопцями з Аннаполісу і Берклі. За 1.5 кілометра до фінішу Брукс, нарешті, закликав прискорити ритм. Піднявши частоту до 37 гребків, Вашингтон просто злетів і відірвався від основної групи човнів. Хлопці з човнів ВМФ і Корнелла раптом почали виглядати так, ніби веслували у клеєві. Кожен гребок, виконаний екіпажем Вашингтона на останній третині дистанції, збільшував відстань відриву. Вони перетнули фінішну смугу на 3 довжини попереду човна ВМФ, все ще віддаляючись, на чолі довгого, розтягнутого параду з човнів далеко позаду їхньої корми.
Навіть коли останні човни перетнули фініш, і крики вітань стишились, виразний шепіт продовжував ширитися крізь натовп, що стояв уздовж берегів. Було зрозуміло, як багато зараз поставлено на карту. Вашингтон, удруге за два роки, знову стояв за крок від абсолютної перемоги в регаті. Каліфорнія, з іншого боку, могла стати другим університетом за весь час проведення регати, який виграє перегони основних команд 4 роки поспіль, а також першим, що виграє третє поспіль олімпійське золото. Але східні вболівальники ще мали надію. Корнелл виглядав так, ніби може, нарешті, взяти реванш у цьому році. Або, можливо, Військово-морський флот покаже свою звитягу.