— Вона лежала на dvd-плеєрі. Здається, він поміняв Обі та Індіяні Джонсу руки.
— Очевидячки, тепер в Обі не буде бежевих рук. Треба знайти чорні руки.
— Я б не турбувалась про це. Хіба Дарт Вейдер не відтяв йому руку в другому епізоді? — Я торкнулась пальцем щоки, щоби Томас там мене поцілував.
— А де мама?
— Нагорі. А це що? Двохфунтова монета!
Я скинула очима вгору, почувши саме знайомий скрип прасувальної дошки. Джозі Кларк, моя мама, ніколи не сиділа. Це було справою честі. Якось вона стояла на драбині знадвору та фарбувала вікна, вряди-годи зупиняючись, щоб помахати нам рукою, поки ми вечеряли печенею.
— Може, пошукаєш мені ту кляту руку? Він уже півгодини змушує мене шукати її, а мені час збиратися на роботу.
— Ти на ніч?
— Так. Уже пів на п’яту.
Я подивилась на годинник.
— Насправді лише пів на четверту.
Він витягнув руку з-під подушки й глянув скоса на годинник.
— Тоді що ти робиш удома так рано?
Я непевно хитнула головою, немовби хибно второпала запитання, й пішла на кухню.
Дідусь сидів у фотелі біля вікна, вивчаючи судоку. Патронажна сестра сказала нам, що це добре для його концентрації, допомагає зосередитися після інсульту. Та, схоже, я була єдина, хто помічав, що квадратики всі він довільно заповнював цифрами, які спадали йому на гадку.
— Здоров, дідусю!
Він підвів голову і всміхнувся.
— Хочеш чашку чаю?
Дідусь похитав головою і трішки розтулив рота.
— Чогось холодного?
Він кивнув. Я відчинила дверці холодильника.
— Яблучного соку немає. — Яблучний сік, як я щойно згадала, був надто дорогий. — «Райбіни[5]»?
Він похитав головою.
— Води?
Він кивнув і пробурмотів щось схоже на «дякую», коли я передала йому склянку.
У кімнату з величезним кошиком акуратно складеної білизни увійшла моя мама.
— Твої? — Вона розмахувала парою шкарпеток.
— Напевне, Тринині.
— Я так і подумала. Дивний колір. Мабуть, пралися з татовою темно-бузковою піжамою… Ти сьогодні рано. Кудись ідеш?
— Ні. — Я налила у склянку води з-під крана та випила.
— Патрик зайде до нас пізніше? Він недавно сюди дзвонив. Ти вимкнула свого мобільника?
— Ні.
— Він казав, що намагається забронювати номер у готелі. Твій батько чув щось по телевізору про те місце. Де це тобі сподобалось? Іпсос? Каліпсос?
— Скіятос.
— Отож там. Потрібно дуже ретельно перевірити готель. Зроби це по інтернету. Вони з дідусем щось чули в обідніх новинах. Начебто половина тих недорогих пропозицій — самі будівельні майданчики, однак дізнатись про це можна лише на місці. Тату, хочеш чашечку чаю? Лу тобі не запропонувала? — Мама ввімкнула чайник, а потім подивилась на мене. Тільки тепер, схоже, вона помітила, що я нічого не говорила. — У тебе все гаразд, люба? Ти страшенно бліда.
Вона простягла руку й помацала мій лоб, наче мені було не двадцять шість, а набагато менше.
— Не думаю, що ми поїдемо відпочивати.
Мамина рука завмерла. У її погляді з’явились ті рентгенівські промені, які я пам’ятаю ще змалечку.
— У вас із Патом виникли проблеми?
— Мамо, я…
— Я намагаюсь не втручатися, однак ви надзвичайно довго разом. Тому природно, що час від часу у вас якісь сварки. Я про те, що ми з твоїм батьком…
— Я втратила роботу.
Мій голос розітнув навислу тишу. Звуки стихли, проте слова немов застигли у маленькій кімнаті.
— Ти що?
— Від завтрього Френк закриває кав’ярню. — Я простягнула руку з трохи вологим конвертом, якого, приголомшена, стискала всю дорогу додому. Усі сто вісімдесят кроків від автобусної зупинки. — Він заплатив мені за три місяці наперед.
Той день починався так само, як і будь-який інший. Усі, кого я знаю, ненавидять ранок понеділка, та я навіть ніколи не помічала його. Мені подобалося приходити вранці у «Булочку з маслом», умикати здоровецького електричного чайника, заносити із задвірка ящики з молоком і хлібом та базікати з Френком, готуючись відчинятися.
У кав’ярні я любила задушливе тепло із запахом бекону, маленькі пориви прохолодного повітря, коли відчинялися й зачинялися двері, притишені гомінки відвідувачів і неодмінне Френкове радіво (так він полюбляв вимовляти це слово), яке наспівувало щось у кутку металевим голосом, коли розмови стихали. Місце не було модним: його стіни прикрашали мальо`вання, що зображали замок на пагорку, столи були вкриті жаростійким пластиком, а меню не мінялось відтоді, як я почала там працювати, за винятком дечого з асортименту шоколадних плиток та додавання шоколадних тістечок і мафінів до таці з глазурованими булочками.