Референдум відбувся 17 березня. Пропозиція зберегти СРСР набрала 75 відсотків голосів, але виборці схвалили й ідею президентської посади в Росії. Дата запланованого усунення Єльцина наближалася, й рух «Демократична Росія» почав готувати на 25 березня масову демонстрацію на підтримку Єльцина. Союзний уряд відповів на це тритижневою забороною демонстрацій у Москві. Однак прихильники Єльцина заявили, що проведуть демонстрацію в будь-якому разі, й уряд почав готувати введення до Москви тисяч військових.
Двадцять восьмого березня провулки та подвір’я в центрі Москви були заповнені сотнями військових автомобілів і тисячами солдатів. Під похмурим небом вулицями бігла у водостоки вода, на тротуарах літні жінки кололи ломами кригу, ніби й не звертаючи уваги на протистояння, що наростало довкола.
У будівлі Мосради, де «Демократична Росія» мала тимчасову штаб-квартиру, постійно дзвонили телефони — надходили нові повідомлення про пересування військ. Один із лідерів руху Володимир Боксер проводив нараду з групою колег для уточнення планів щодо сьогоднішнього мітингу. Ніхто не очікував такої демонстрації сили. Нарешті було ухвалено рішення провести мітинг, але — задля уникнення можливих провокацій — не на щільно оточеній міліцією та військовими Манежній площі навпроти Кремля, як спершу планувалося, а на площах Арбатській і Маяковського.
Демонстрації були призначені на 17:30, але народ почав збиратися задовго до того. Радіостанція «Ехо Москви» розповідала про розташування військ на вулиці Горького та Манежній площі. ТАРС передав попередження Віталія Прилукова — начальника московського КДБ: влада застосує «всі засоби» для запобігання демонстраціям, — і ряди машин «швидкої допомоги» стояли напоготові біля Червоної площі, щоби вивозити поранених.
О 15-й годині п’ятдесят тисяч солдатів внутрішніх військ заповнили всі вулиці на підходах до Манежної площі.
Проте мірою того, як число учасників демонстрації зростало, небезпека нападу танула. Солдати та міліціянти не робили жодних спроб перешкодити натовпу, який збирався на двох площах, попри наявність бронетехніки на вулицях, і поводилися нейтрально чи навіть приязно. Одна жінка спитала командира підрозділу внутрішніх військ біля площі Маяковського: «Ви збираєтеся нас бити?» Офіцер відповів: «Окрім погонів, я маю ще й совість».
О 17:13 Арбатську площу затопило людське море. О 17:45 розпочалися промови. Внаслідок убивств у Литві ставлення до Горбачова радикально змінилося. Російський депутат Юрій Лучинський сказав: «Найбільшим порушником і найбільшим злочинцем у країні є сьогодні президент Горбачов».
Лідер Демократичної партії Росії Микола Травкін заявив: «Ми повинні позбутися Комуністичної партії. Якщо ми знімемо лише верхівку айсберга, ця партія повернеться в ще більш реакційному вигляді». З вікон розташованого поруч пологового будинку лікарі та медсестри аплодували демонстрантам, а люди на площі також вітали їх схвальними вигуками.
Кількість людей на площі Маяковського швидко зростала, і незабаром стало зрозуміло, що організатори недооцінили її місткість. О 18-й годині площа була заповнена вщерть, а до мітингу продовжували приєднуватися десятки тисяч робітників міських підприємств, що потоком виринали з метро. Боксер, який допомагав вирішувати організаційні питання, виявив, що для просування лише на 500 метрів потрібно більше години. З промовами на мітингу виступили Гавриїл Попов, мер Москви, Юрій Афанасьєв, отець Гліб Якунін, Галина Старовойтова. Афанасьєв сказав, що мітинг продемонстрував силу та єдність демократичних сил, і тепер підтримку ними Єльцина та реформ уже неможливо ігнорувати.
Сутеніло, почав падати сніг, і перші лави п’ятдесятитисячної колони демонстрантів з Арбатської площі з’явилися на Садовому кільці. Побачивши колону, багатолюдний натовп на площі Маяковського вибухнув вітальними вигуками, й два людських потоки з’єдналися саме в той момент, коли спалахнули вуличні ліхтарі, а прожектори висвітили величезну статую Маяковського серед скупчення демонстрантів.
Кількість людей на площі Маяковського та поблизу неї перевищувала 100 тисяч, що було рекордом для демонстрації в Москві в робочий день, і, попри військових і міліцію на стаціонарних позиціях, було очевидно, що влада не вдасться до силових дій.
Настрій у натовпі був святковий. Люди скандували: «Єльцин! Єльцин!» і «Геть Горбачова!» Демонстранти тримали сотні російських прапорів і транспарантів: «Жінки, не народжуйте комуністів»; «КПРС — на звалище історії»; «Борис, тримайся!»; «Вся Росія — за Бориса». Нарешті отець Якунін, перекриваючи вигуки натовпу: «Єльцин — президент!» — закликав усіх іти додому грітися. Підсумовуючи результати мітингу, він сказав: «Зроблено велику справу». Через якийсь час, коли успіх демонстрації був уже безсумнівний і вулиці почали порожніти, тисячі солдатів і техніка, що заповнили Москву зранку, були виведені з міста.