Загалом же на шляху до «Доктора Фаустуса» роман «Чарівна гора» — чи не найзнаменніша віха. Насамперед, у ньому тема духовної кризи буржуазної цивілізації стає наскрізною і отримує глибоке, критично загострене аналітичне втілення. Поряд із цим у структурі роману маємо багато елементів, які з певними модифікаціями ввійдуть у структуру «Доктора Фаустуса» й стануть у ній визначальними. Це і наявність «ситуації експерименту» з її специфічними завданнями, і тип героїв, що виступають передусім «посланцями різних сфер духу, різних принципів і світів», і міфологічні мотиви та паралелі, роль яких ще більше зросте, і, нарешті, суперечка за душу героя як наскрізна колізія, суперечка з силами зла, що різко активізувалися.
1926 року Томас Манн починає працювати над своїм найоб'ємнішим твором, тетралогією «Йосиф і його брати», і ця праця розтягнеться більш ніж на півтора десятиліття. Перші дві її частини, романи «Минуле Якова» і «Молодість Йосифа», були завершені до еміграції й опубліковані в 1933 й 1934 роках. Роботу над тетралогією письменник активно продовжував у перші роки еміграції, і 1936 року вийшла третя її частина, роман «Йосиф у Єгипті». Далі настала тривала пауза, і четверта книга, «Йосиф-годувальник», була створена вже під час другої світової війни й побачила світ 1943 року.
Коли в Німеччині відбувся фашистський переворот, Томас Манн подорожував по Швейцарії і Франції. На батьківщину, де встановилася гітлерівська диктатура, він не повернувся і став письменником-емігрантом. Це рішення зумовлене всією його ідейною еволюцією післяжовтневого періоду. Він рішуче заперечував фашизм, вбачаючи в ньому «нове варварство», породжене кризою буржуазної цивілізації, і першим його виступом проти тоталітарної ідеології була, власне, «Чарівна гора». В подальші роки у публіцистиці, в літературно-критичних статтях, у художній творчості, де найпомітнішим із цього погляду явищем була новела «Маріо і чарівник» (1930), він не раз виступав з викриттям і осудженням фашистського мракобісся. В еміграції Томас Манн дедалі активніше включається в антифашистський рух, колишній автор «Роздумів аполітичного» стає громадсько-політичним діячем і публіцистом, до голосу якого прислуховувалися не лише німецькі емігранти, а й західна, зокрема американська, громадськість. В перші роки еміграції він жив переважно у Швейцарії, а 1938 року переїхав до США. Наприкінці 1939 року виходить «Лотта у Веймарі», його «гетівський роман», де він стає на боротьбу з фашизмом, виходячи з гуманістичних традицій німецької культури й захищаючи ці традиції від фашистських фальсифікацій. Однак «Лотта у Веймарі» — це передусім роман про Гете, якому в духовному житті самого письменника належала особлива роль, спроба проникнення у внутрішній світ і психологію «найбільшого з німців» та розкриття усієї їхньої складності й неоднозначності. В розрізі нашої теми цей роман особливо цікавий тим, що в ньому Томас Манн заглиблюється у сферу «глибинно німецького», в проблематику німецького характеру й німецької культури; все це ввійде важливим складником і до роману «Доктор Фаустус».
Боротьбу з фашизмом та його ідеологією письменник провадить і в основному художньому творі цього періоду — тетралогії «Йосиф і його брати», яка на перший погляд здається дуже далекою від борінь і пристрастей сучасності. Але ж у тетралогії, написаній на матеріалі давньосхідних міфів, на біблійний сюжет про Йосифа Прекрасного, він ставив на меті «гуманізувати міф» з тим, щоб «вибити його з рук фашизму». Адже в міфі фашисти бачили особливе, ірраціональне, інтуїтивно-стихійне світосприйняття, вкорінене в расово-національній психології, де головними факторами є «грунт і кров», в ньому ж вони знаходили обгрунтування їхньої тоталітарної ідеології. Власне, «гуманізуючи» міф, Томас Манн викривав фашистську фальсифікацію історії людства. Через весь величезний твір послідовно проводиться думка, що вищий сенс історії людства полягає у ствердженні розуму й гуманності, що цей процес розпочався вже в хтонічних її глибинах і вершився в міфологічних формах. Разом з тим письменник показує, яким тяжким і тернистим був рух людства до соціального й духовного прогресу. Все це дає підстави вбачати в тетралогії «Йосиф і його брати» твір грандіозного, всесвітньо-історнчного змісту. На це раніше за всіх звернув увагу Генріх Манн, який, ознайомившися з першою частиною тетралогії, писав у листі до молодшого брата: «… тобі передбачено на кожному щаблі охоплювати все більше й більше — від батьківського дому (в «Будденброках». — Д. Н.) до людства (в «Йоснфі». — Д. Н.)». Цей останній на той час твір свого брата він і назвав «всесвітньо-історичним романом» (лист від 26 листопада 1932 року).