Із завершеням YC його нові партнери втратили цікавість і зосередилися на інших компаніях, а команда розпалася. Марбак повернувся до Нью-Йорка, поближче до своєї родини. «У Кремнієвій долині в мене ні з ким не було тісних контактів, — скаржився він. — Було важко все координувати». Перебування на відстані від інших стипендіатів без машини ускладнювало контактування. Однак YC стала найліпшим етапом стипендії Марбака. Він сказав, що партнери самі були засновниками компанії, а ще вважав Ґрема доступнішим за Тіля. «Я міг зустрітися з ним, коли хотів. Варто було лише заповнити форму, — розповідав він. — Він навіть ні сіло ні впало написав мені листа зі словами: “Привіт, Джоне, як ся маєш?”»
«Я не знаю, чи він насправді переймався, але така підтримка багато важить».
Після вечері, перед сесією у форматі «запитання-відповідь», кожен із запрошених розповідав про створений ним/нею стартап і про його історію. Решту тижня дев’ятеро запрошених на роботу в YC радників з числа підприємців та інвесторів упродовж «офісних годин» надавали стартапам консультації — Пол Букхайт, Аарон Іба, Керолін Леві, Джессіка Лівінґстон, Кірсті Нату, Джефф Ролстон, Гардж Таґґар, Ґері Тан і засновник Пол Ґрем.
Ґрем народився 1964 року, а прославився тим, що створив Viaweb, яка згодом стала Yahoo Store. Відтоді він працював програмістом і венчурним капіталістом, доки не заснував YC. Іншими партнерами, які також володіють часткою в компаніях YC, є підприємці Сем Олтмен, нині очільник організації, Джастин Кан і Емметт Шір. Штатні юристи надавали безоплатну підтримку засновникам YC.
Компанії мають систему підтримки для вирішення проблем, розробки ідей і допомоги тим, хто завис і не знає, за що хапатися. Радники говорили учасникам YC, що їм слід замислитися про те, що потрібно користувачам, а потім просили їх назвати свої сильні сторони. Зазвичай наприкінці програми 15% слухачів аж так видозмінюють свою оригінальну ідею, що виходить цілком відмінний від оригінального план. Після формулювання ідей радники інструктують засновників, з чого починати і як втілити це швидко, а також як якнайшвидше залучити користувачів, а відтак з’ясувати, чи має їхнє творіння перспективу.
Ґрем вважає, що до відсіву кепських ідей Y Combinator надається якнайкраще. На своєму сайті він писав, як визначення поганих ідей сприяє добрим результатам: «Парадоксальним чином ці невдачі є причиною швидкого старту. Усі вони репрезентують проблеми, які тобі, зрештою, доведеться вирішувати, і єдиний спосіб їх виявити — запуск проекту. На практиці це могли бути і вузькі місця у технології, і потенційні клопоти із правосуддям, та найпоширеніша проблема полягає в тому, що користувачам не надто до вподоби продукт».
Коли стартапи готові, в офісні години засновники приходять до радників по допомогу: як запустити продукт і продемонструвати його користувачам, медіа та інвесторам, що зазвичай починається зі створення вебсайту. Після цього кроку вони працюють над пітчингом, сидячи разом із партнерами YC перед білими дошками та розмірковуючи над змістом повідомлення і над тим, через який інформаційний канал його запропонувати. Потім настає час для фандрейзинґу. Партнери YC радять, скільки й де грошей їм слід шукати, і якими мають бути їхні фінансові цілі. Більше грошей — не завжди краще. «Коли намагаєшся дертися надто крутою горою, то просто зупиняєшся, — сказав Ґрем. — Так само, якщо намагатимешся на ранній стадії зібрати більше коштів, ніж потрібно, ти не просто витратиш багато часу, а й з’ясуєш, що тобі нема чого показати, й навіть зіпсуєш свої шанси зібрати меншу суму, бо твої початкові наміри сходять нанівець, адже ти почнеш видаватися збитим льотчиком».
Наприкінці цього циклу компанії готуються до «Демо-дня»: влаштовують презентації, знімають їх і проводять репетиції перед радниками та партнерами. Всередині цього циклу партнери із Sequoia — однієї з провідних венчурних фірм у галузі — приходять поспілкуватися з командою кожної компанії. Як консультанти, представники Sequoia на ранній стадії оцінюють стартапи, а стартапи отримують відгук на ранній стадії.
Разом із вечерями проводили вечірку для засновників на початку і наприкінці тримісячного циклу, а також регулярні «щасливі години» у барах Пало-Альто та Маунтін-В’ю. Засновники також організовували свої неофіційні зустрічі, а це титанічна робота для інженерів, для яких ліпше програмувати, ніж спілкуватися за пивом. Часто-густо «потоки» YC у майбутньому стануть тісно пов’язаними тусовками. Через своїх засновників і випускників самі лише зв’язки YC були достатньою причиною залишатися на території Затоки Сан-Франциско. Вони також забезпечували доступ до репортерів, які, своєю чергою, допомагали компаніям підвищувати впізнаваність, що зрештою приносило гроші.