У будь-якому разі Курцвейл планував і надалі зазирати в майбутнє. «Мета — жити впродовж необмеженого часу», — наполягав він. Його запасний план — законсервувати своє тіло за допомогою кріотехнологій. Проте вважав також: «Мета — щоб це не знадобилося».
На іншому кінці країни, в Єльському університеті, інший науковець, відомий своїм внеском у дослідження штучного інтелекту, Дейвид Ґелернтер, вважав Курцвейла Антихристом, вбачаючи лише темний бік у поглядах свого сучасника. Ґелернтер розцінював прогнози Курцвейла не лише як гнітючі та нігілістичні, а й небезпечні.
Зрештою, Ґелернтер не був типовим представником комп’ютерних наук. Більшу частину часу він просиджував за мольбертом під широким вікном свого будинку у Вудбриджі, штат Коннектикут, і малював. Два його папуги літали по кімнатах, завалених книжками й паперами. Птахи спорадично кричали, а один із них раз по раз виринав із-за дивану й промовляв: «Пікабу». На видноті не було жодних ґаджетів, окрім стаціонарного комп’ютера в кабінеті поруч, якого майже не було видно.
«Я ненавиджу комп’ютери й відмовляюся гратися з ними», — сказав він, готуючись до написання одного з багатьох своїх нападів на Курцвейла, що мав назву «Кінець наукового розуму». «Всіх моїх успіхів у комп’ютерних науках я досягнув завдяки тому, що погано вписувався в цю сферу», — пояснював він, сміючись. Використання комп’ютерів повинно бути більш логічним: «Мені потрібно програмне забезпечення, яке спрацьовує за тридцять секунд».
Ґелернтер щойно запустив нову компанію під назвою Lifestreams. Це була спроба створити приязніший до людини комп’ютер, ніж усі інші. Lifestreams створюватиме більш інтуїтивні та наративні комп’ютери. Інформація буде послідовною, а не розсіяною по всьому монітору у формі іконок і незручних випадаючих меню.
Багато років тому перша спроба комерціалізації його ідей закінчилася провалом, але Ґелернтер звик до невдач. 1993 року він став мішенню поштової бомби Теодора «Теда» Качинскі, відомого як «Унабомбер», який між 1978 і 1995 роками здійснював у США теракти проти людей, залучених у розробку нових технологій. Вибух пошкодив праву руку Ґелернтера й осліпив на праве око. 1997 року він написав книжку «Рисунок життя: пережити Унабомбера» про те, як пройшов через цю травму. Приблизно десятьма роками потому Ґелернтер усе ще мав фізичні проблеми. Він пересувався своєю вітальнею повільно, але на свої слабості не скаржився.
Його турбувало, що люди описували Унабомбера як «хворого» або психічно неврівноваженого «генія», але вагалися називати його «злом». Це спонукало Ґелернтера запитати: «Що означає відмова культури вірити у зло?» і «Що відбувається з суспільством, яке втрачає можливості морально реагувати під час кризи?»
У «Рисунку життя» Ґелернтер перетворив свій біль, каліцтво та подальше одужання на метафору становища країни. Він критикував Сполучені Штати за розбазарювання ресурсів, на яких вони поставали, — релігії, родини та мистецтва — й стверджував, що американська культура радше зосереджена на перетворенні злочину на сенсацію, ніж на вихованні сміливості й характеру.
Штучний інтелект, на його думку, не здатний розуміти характер, хоробрість або будь-що, що робить нас людьми в якісному вимірі. Ґелернтер вигадав персональне гасло для своєї компанії: «Від людей і для людей». Він вважав, що машини ніколи не замінять людей, а наш суб’єктивний, свідомий досвід неможливо запрограмувати. Сума наших знань про комп’ютери підказує нам, що не існує способу їхнього перетворення на свідомі сутності. Їх створюють — або навіть вмикають — з волі людини.
Якби люди створили комп’ютери як помічників для людства, він би ніколи не мусив перезапускати свою стару компанію, щоб зробити їх більш інтуїтивними. У 1990-х Mirror Worlds Technologies не змогла відбутися як бізнес, і 2004 року в неї остаточно закінчилися гроші. За іронією долі, Ґелернтер помітив, що його старі ідеї несподівано втілилися в продуктах Apple. Він був переконаний, що три інструменти Apple — тривимірний графічний користувацький інтерфейс Cover Flow (зокрема, для гортання обкладинок альбомів), система резервного копіювання Time Machine та інтегрована система пошуку Spotlight — виглядали, як винайдене ним програмне забезпечення. Потім, за словами Ґелернтера, юрист знайшов електронного листа від покійного засновника й CEO Apple Стіва Джобса до групи своїх помічників про Mirror Worlds, де були такі слова: «Можливо, це для нашого майбутнього і нам треба терміново отримати ліцензію». (Компанія Apple так ніколи й не отримала ліцензії.)