Подяки
Дякую Бену Льонену з Simon & Shuster — завдяки йому з’явилася «Долина богів». Він запустив інсайтів і спостережень більше, ніж сторінок у цій книжці.
Дякую моїй агентці Слоан Харрис, чиї чесність і терпіння були безпрецедентними та неоціненними.
На цю книжку надихнув Пітер Тіль. Він підігрів мій інтерес до Кремнієвої долини та людей, які мають сміливість неординарно мислити, а потім втілювати свої ідеї. Завдяки Тілю я більше довідалася про безмежжя світу й глибини розуму, ніж за всі роки свого навчання. Він познайомив мене з неймовірно яскравими й захопливими людьми, деяких з них я тепер вважаю своїми найкращими друзями — серед них Неллі Л., Стівен К., а також Тед і Кетлін Дженіс. Дякую Team Janus за створення структури цієї книжки. І Кірстен Барток, чия щедрість дала мені змогу її написати.
Також хотіла би висловити теплу й захоплену подяку моїм редакторам у Wall Street Journal, а саме Ґері Розену, Лізі Каліс і Ґері Бейкеру, які допомагають керувати не лише, на мій упереджений погляд, найкращою газетою світу, а й найщасливішим, найзахопливішим і найенергійнішим місцем роботи.
Дякую Френкові ДіДжакомо, чий письменницький талант і погляд на світ я завжди цінуватиму, й Річарду Сторі, чий стиль, дотепність і неймовірно точне розуміння усього першокласного завжди залишатимуться здібностями, до яких я прагнутиму. Дякую світлої пам’яті Пітеру Каплену за години в офісі, коли кожне речення транслювало дух часу й кожен репортер почувався зіркою.
Дякую моїм друзям Марку Колодні й Сарі Клеменс, які виявляли доброту й достатнє терпіння, читаючи перші версії цієї книжки. Їхній внесок у вдосконалення наступних чернеток годі переоцінити. Дякую Перрі Пелтцу, чиї дружба й приклад допомогли мені витримати хвилі невдач і відчаю. І Дрю, яка також вважає, що слово «божевільний» є компліментом.
І, зрештою, моїм батькам, заради яких і завдяки яким усе це робилося.
Дещо з матеріалів цієї книжки попередньо було опубліковано в іншій формі в журналах і газетах, до яких я мала честь дописувати впродовж останніх кількох років. Частини прологу було адаптовано з мого оповідання «Сватання в Кремнієвій долині» під редакцією Дейни Браун з травневого числа 2013 року журналу Vanity Fair. Пролог і розділ 4 містять частини з моїх статей 2011 року для Departures: «Нові технобарони Пало-Альто» й «Стенфордські зв’язки Кремнієвої долини» в жовтневому та вересневому числах журналу відповідно. Я дякую редакторам Marie Claire, для яких я написала «Дівчата з Долини» в квітні 2013 року й використала адаптований матеріал у розділі 3. Частини розділу 7 раніше було включено в статтю «Ніколи не кажи про смерть», що вийшла в грудні 2007 року в Condé Nast Portfolio. Матеріал у розділі 12 було адаптовано з моїх колонок про Рея Курцвейла та Дейвида Ґелернтера для Wall Street Journal 30 травня 2014 року й 29 листопада 2013 року відповідно, а матеріал для розділу 6 я переробила з моєї колонки про Лору Арріллаґу-Андріссен для Wall Street Journal, яка вийшла 5 вересня 2013 року.