Відчуваю велику слабість у ногах; ліва рука дуже болить, вона зовсім немічна…
13 березня. В Ахмата тяжка пропасниця. Гарячка майже не спадала цілу ніч і протягом дня, дарма що він пив каломель і хіну.
Полювання досить удале: окрім трьох птахів, Давід приніс мені великого кенгуру, старого самця… Я відпрепарирував скелет і зберіг серце й мозок. М'ясо чудове. Папуаські начальники, наслідуючи серамців, не їдять кенгуру…
17 березня. Учора занедужав Иосиф, і тому я не зміг піти в гори Камака. Сьогодні йому не краще. Радья Айдуми розповів, що в глибині, країни, по річці Утанате, живуть люди дуже маленькі на зріст, але великі людоїди… Як зветься це плем'я, радья не знав.
Увечері мені нанесли візит з півдюжини панн з о. Наматоте; з нагоди цього візиту вони нав'язали на себе все ганчір'я, добуте у макассарських і серамських торговців. Балакуча жінка з Сераму, про яку я вже згадував і яка вміла говорити по-малайському, була їм за перекладачку. Вони прийшли покурити й попросити голок…
21 березня. Призначивши Йосифа старшим, так званим «капала-оран», над людьми, які зоставалися стерегти хатину, я наказав радьї Наматоте та радьї Айдуми також лишитися в Айві. Йосифові я дав чимало хіни (малайці й навіть серамці знають, як діють ці ліки, й дуже цінують їх) і просив його наглядати, щоб Ахмат вчасно приймав, ліки, та дозволив йому брати для хворого все, чого він забажає, з моїх харчів. Лишивши своїх шістьох людей в Айві, я підняв якір і рушив.
Ми знову пройшли вузькі й спокійні басейни вел. кн. Єлени, і я знову милувався мальовничими пейзажами. Приморські скелі з їхньою рослинністю являли собою розмаїті, напрочуд гарні комбінації, і знову навколишнє безлюддя вразило мене: єдина пірога, що зустрілася нам, належала тубільцю з Лобо та його родині, яка складалася з трьох жінок і тільки однієї дитини. Вони тинялися від одного пасера[52] до іншого і на мої запитання: «Звідки?» і «Куди?» — відповідали: «Чарі моканан» (шукаю їжі).
Якщо взяти всіх жителів Наматоте, Айдуми, Лобо, навіть з верховинцями майрасі й вуоусірау, то я не думаю, щоб їх набралося бодай сто чоловік. Гори навколо майже не заселені. То там, то тут трапляється піщаний берег (на-сер) з кокосовими пальмами — незаперечною ознакою того, що тут колись жили люди. Тубільці мешкають більше у своїх пірогах, на платформах яких розташовуються їхні родини. Піроги ці мають досить добрі покрівлі з «кальян» (міцні циновки з листя пандана). Коли пірога підходить до піщаного берега, її витягують з води і переобладнують у курінь, де тубільці живуть тижнями, займаються «чарі моканан» — ловлять рибу, збирають у лісі плоди хлібного дерева, ставлять пастки на птахів, іноді навіть обробляють у лісі невелику плантацію таро та солодкої картоплі, зрідка навідуючись туди, щоб зібрати плоди. На одному місці вони лишаються недовго.
Увечері ми підпливли до островів Койра, у глибині бухти Тритон. На березі зустріли кількох жителів Айдуми, яких послав радья чекати нашого прибуття. Один з них, на ім'я Ямба, вирізнявся своїм високим зростом і неабиякою силою. Треба було тут знайти провідників, які знають дорогу до озера в горах, бо радья Айдуми та інші берегові папуаси тільки чули про це озеро. У пірозі в супроводі радьї Айдуми та двох його людей — Ямби і Туро-на — я вирушив до Ломіри, де ми сподівалися зустріти кількох вуоусірау й умовити їх піти з нами…
За кількома скелястими островами біля підніжжя високої і крутої гори Арори була бухточка. Окрім трьох пірог на ній, ми побачили на березі нещодавно вибудуваний курінь. Зелене листя на покрівлі ще не встигло пожовтіти. Біля багаття сиділи жінки. З куреня нам назустріч вийшли кілька чоловіків. Серед них я побачив Хукома Драмая, начальника вуоусірау, який був у мене разів зо два. Він дуже шанобливо підійшов, уклоняючись та прикладаючи руку до голови, і відрекомендував мені кількох гірських жителів, вуоусірау, назвавши одного з них навіть «капітан», при цьому додав, що всі вони тут шукають для мене тварин і привезуть їх, повернувшись з Лакахії. Я сказав йому, що маю намір вирушити сьогодні ж до оз. Камака-Валлар, і додав, що мені потрібні люди. Після кількох протестів усе владналось, принаймні на словах, і я роздав тютюн, що привіз його з собою.