Не може серця не торкнутися любов,
До краю рідного, що в «Заповіті» звита.
Кобзар співає все гучніше, й знов,
Слова лунають палко і відкрито.
Шевченкові слова на всю країну,
Гримлять, і пломенять безмежно кров. –
Шануйте щиро і відверто Україну,
Несіть їй свою радість і любов!..
Березень, 2007 рік.
Я УМИЮСЯ РАНКОМ ВОДОЮ…
Я умиюся ранком водою,
З джерела, що збирає росу.
І за обрієм ночі з тобою,
Я пірну у казкову красу.
У глибини пірну кольорові,
Тих юнацьких незбутніх надій,
Де у кожному погляді, слові,
Стільки щастя, кохання і мрій.
Де усе по-дитячи наївне,
І ніяких нема перешкод.
Різнобарвне, доступне і дивне,
У тім світі жаданих пригод.
Там на крилах палкої розваги,
Мчусь, аж кров закипає від дій.
І з п’янкої, любовної снаги,
П’ю гарячих зізнань я напій.
Я з натхненням п’ю пам'ять тих років,
Пломенять ті краплини води…
Бо не хочу душею на спокій,
Хай веде мене стежка туди!..
Серпень, 2007 рік.