15.01. 2013 рік.
ПОГЛЯД СИНІХ ОЧЕЙ…
Як же можна забути погляд милих очей,
Погляд синіх очей, волошкових.
Як же можна забути тих казкових ночей,
Тих хвилин невтомимих, чудових!
Пам’ятаю я все… І думками я знов,
Лину в те незабутнє минуле.
І бушує нестерпно моя в жилах кров,
Оживає життям незабуле…
Як з тобою удвох, від сторонніх очей,
У кущах біля річки кохались.
І бурхливо від щастя, під зорями ще й.
У духмяній воді ми купались.
Кришталеві ті бризки летіли навкруг,
І здавалось, не буде їм стану.
Я тоді відчував, що без всяких напруг,
Навіть зіроньку з неба дістану…
Ті безмежно закохані очі в ночі,
Наче зорі за обрієм сяють.
І тепер по ночах, хоч кричи, не кричи, -
Недосяжним минулим спливають…
Травень, 2007 рік
ТРАВНЕВИЙ РАНОК.
Як дивно в травні пахне ранок,
Біля «Хрущовського» ставка.
Духмяний свіжістю світанок,
І темрява така п’янка.
На сході, ще ледь рожевіє,
Та впала вже навкруг роса.
І морок над водою мліє,
Тягнучись мляво в небеса.
А сині зорі в ніжнім танку,
Занурюються глибоко.
Вода від того на світанку, -
Як у корови молоко.
І після вереску нічного,
Поснули жаби в гузирі.
Понаїдалися смачного,
Та і пускають пузирі.
Я сам закохано у танок,
Пускаюся у ніч таку… -
Як дивно в травні пахне ранок,
На «Хрущовському» ставку!
Травень, 2008 рік.
У КРАЇНІ ЩОСЬ НЕ ТАК...
У країні, щось не так,
Я гадаю, браття.
Бо цвіте у скрізь будяк,
Наче на закляття.
Бо збирається у круг,
Лиха, вража сила.
І заплакана навкруг,
Україна мила.
Не дзвенить дитячий сміх,
У містах і селах.
Про великий людський гріх,
Мова невесела.
Наче в темряві живуть,
Горе – відчайдухи.
І тому без межі мруть,
Як в осені мухи.
Вже пора узять палюгу,
В свої рученята,
Аби гнати геть злодюгу,
Поки ціла хата…
13. 04. 2009 рік.
ШАКАЛИ У ВЛАДІ. Байка
Особливості злочинного суспільства: навіщо порушувати
Закони, коли можна утворювати злочинні Закони?..
Шакалів зграя захопила в лісі Владу.
Вночі, тихесенько, коли весь ліс дрімав,
Продерлися усі вони у Раду,
На ранок, кожен недоторканим з них став.
А звірі, навіть «гавкнути» не вспіли,
Коли з трибуни вже Шакал вищав.
Хотіли це вони, чи не хотіли, -
Але шакалячий у лісі устрій став.
Як краще Зайцям вуха відривати?
І як здирати з Кабанів бекон?
Кого стрілять, а кого з хати гнати?.. –
Тепер тлумаче лісовий Закон.
Суддя, - Шакал, а прокурор, - Вовк сірий.
У Раді теж Гієни і Круки. -
Немає в лісі вже до них довіри…
- А у суспільстві нашім: так, чи навпаки?
МОРАЛЬ :
Ніхто у Раді нас давно не слуха.
Бо у країні, як у зграї, зокрема:
Як зайцям, людям відривають вуха,
Злодійство є, а злодіїв, - нема!..
25. 12. 2009 год.
ЮВІЛЕЮ Т.Г. ШЕВЧЕНКО
Маленький хлопчик, й дід сліпий і сивий,
І все завмерло у вечірній цій тиші.
Узявши кобзу ніжно і дбайливо,
Кобзар співа Шевченкові вірші.
«О сестри, сестри…» - з тугою дзвенить,
Той мужній голос. І сльоза страждання,
Доповнює той сумний спів в цю мить,
Безмежного братерського зізнання.
Кобзар замовк. Натовп завмер, не диха.
Бо кожний розповідь душею співчуває,
І вітерець мовчить, і навкруги так тихо…
А кобза струнами про інше вже співає.