Бородань аж зігнувся від реготу, а оповідачка поглянула на Ліндсі.
— Ти була на екскурсії?
А коли Ліндсі кивнула, додала:
— Ти не поспішала.
— Вибач, — пробурмотіла Ліндсі й, кивнувши на хлопців, сказала:
— Голліс, це Гассан і Колін. Хлопці, це Голліс.
— Відома також, як мати Ліндсі, — пояснила Голліс.
— Господи, Голліс. Тут нема чим хвалитися. — сказала Ліндсі.
Вона пройшла повз матір, відімкнула магазин і всі потяглися до благодатної прохолоди кондиціонованого приміщення. Коли Колін проходив мимо Голліс, вона поклала руку йому на плече, розвернула до себе і втупилась у його обличчя.
— Я тебе знаю, — сказала вона.
— А я вас не знаю, — відповів Колін, і додав, пояснюючи: — Зазвичай, я не забуваю обличчя.
Голліс Веллс і далі вдивлялась у нього, та він був певний, що ніколи не зустрічав її раніше.
— Він це буквально, — обізвався Гассан з-поза стійки з коміксами. — Народ, у вас тут газети є?
Ліндсі Лі Веллс видобула з-за прилавку USA Today. Гассан проглянув головні розділи, потім акуратно склав газету так, що було видно тільки маленьке чорно-біле зображення білого чоловіка в окулярах із кучмою на голові.
— Ти знаєш цього типа? — запитав Гассан.
Колін скосив очі на газету й замислився на хвилину.
— Особисто — ні, але знаю, що його звати Ґіл Штабел і він директор компанії Fortiscom.
— Молодець. Тільки він не директор Fortiscom.
— Ні, директор, — сказав Колін упевнено.
— Ні, не директор, і взагалі ніхто. Бо він мертвий.
Гассан розгорнув газету і Колін, схилившись над нею, прочитав заголовок: «Директор компанії Fortiscom загинув в авіакатастрофі».
— «Головаті діти»! — тріумфально вигукнула Голліс.
Колін витріщився на неї. Отакої! Ніхто не дивився це шоу. Його рейтинг дорівнював 0,0. Шоу йшло тільки один сезон, і жодного разу жодна жива душа із тримільйонного населення Чикаго його не впізнала. А тут, у Ґатшоті, Теннессі…
— Господи! — вигукнула Голліс. — Що ти робиш тут?
Колін, розчервонівшись через відчуття зірковості, замислився на хвильку.
— У мене була чорна смуга; ми вирушили в автомобільну подорож; потім побачили вказівник про ерцгерцога; тоді я розбив собі голову; потім у мене був момент еврики; потім прийшли друзі Ліндсі; тепер ми повернулися до машини, але поки ще не поїхали.
Голліс наблизилась до Коліна і оглянула пов’язку. Посміхнулась, запустила руку в його юдо-африканську зачіску і скуйовдила йому волосся, наче була його тітонькою, а він — семирічним хлопчиком, який щойно зробив щось надзвичайно круте.
— А ви ще й не їдете, — сказала вона, — бо я збираюся приготувати для вас вечерею.
Гассан заплескав у долоні:
— Я голодний.
— Зачиняйся, Ліндс.
Ліндсі закотила очі й повільно вийшла з-за прилавку з касовим апаратом.
— Ти їдь із Коліном, щоб він не загубився, — сказала Голліс доньці. — А я візьму — як, кажеш, тебе звати?
— Я не терорист, — повідомив Гассан замість відповіді.
— Аж від серця відлягло, — усміхнулася Голліс.
Голліс сіла за кермо нового дивовижно рожевого пікапа, Колін їхав слідом у Чортопхайці, Ліндсі сиділа поряд на пасажирському місці.
— Симпатична машинка, — зауважила вона уїдливо.
Колін не відповів. Ліндсі Лі Веллс йому подобалася, але часом вона наче навмисно дражнила його. З Гассаном була та сама проблема.
— Дякую, що не виказала нас, коли ми з Гассаном удавали П`єра з Салінжеєм.
— Так, це було доволі кумедно. І до того ж, Колін поводився по-свинському, йому треба було збити пиху.
— Ясно, — сказав Колін, як він зазвичай відповідав, коли не мав чого сказати.
— То що, — запитала Ліндсі, — ти справді геній?
— Я колишній вундеркінд, — відповів Колін.
— А що ти такого вмієш, крім просто знати все?
— М-м, знаю мови. Лексичні ігри. Різні дрібниці. Нічого корисного.
Він відчув її погляд.
— Мови — це корисно. Які ти знаєш?
— Я непогано знаю одинадцять: німецьку, французьку, латину, грецьку, голландську, арабську, іспанську, російську…
— До мене дійшло, — сказала вона, урвавши його. — Я думаю, що meine Mutter denkt, dafi sie gutfur mich sind.[31]
— Warum denkt sie das?[32]
— Гаразд, ми обоє довели, що вміємо німецькою. Вона діставала мене, як божевільна, що треба йти до коледжу, вчитися, я не знаю, на лікаря абощо. Та я не йду. Залишаюсь тут. Я вже все для себе вирішила. То я думаю, вона хоче, щоб ти надихнув мене чи щось таке.