Гассан зареготав із якогось жарту з телевізора. Ліндсі здула волосся з обличчя, підхопила Коліна під руку і потягла до Чортопхайки.
— Не можу повірити, що він оголосив себе хворим, — сказав Колін, заводячи двигун. — Я до півночі мучився, читав довбану книжку про винайдення телебачення,[61] а він оголошує себе довбаним хворим?
— Слухай, а якого дідька ви з Гассаном весь час кажете «довбаний»?
Колін повільно видихнув.
— Ти читала «Голі та мертві» Нормана Мейлера?
— Навіть не знаю, хто це.
— Американський письменник. Народився 1923 року. Я читав цю книжку, коли вперше зустрів Гассана. А потім і Гассан її прочитав, бо там усе про війну, а Гассан любить стрілянину. Та я не про те. Там 872 сторінки, і слова «довбаний», «довбана», «довбня» трапляється приблизно тридцять сім тисяч разів. Мало не кожне друге слово. Так от, прочитавши цей роман, я захотів ознайомитись ще й із літературною критикою про нього.
— Смайлик «Здивована».
— Виявилось, що коли Мейлер писав книжку, там насправді були «факи». Та коли він надіслав її видавцям, ті сказали: «Містере Мейлер, ви написали унікальну книжку. Але ніхто в нас у 1948 році не купить її, бо там стільки ж ф-слів, скільки решти інших». Тоді Норман Мейлер типу показав «фак» видавцю — пройшовся по всіх 872-х сторінках книжки і замінив кожен «фак» на «довбаний». Я розповів цю історію Гассану, коли він читав книжку, і він вирішив, що почне говорити «довбаний» з поваги до Мейлера, а ще тому, що це слово можна вживати у класі, не нариваючись на неприємності.
— Цікава історія. Бачиш? Ти вмієш розповідати, — похвалила Ліндсі, і її усмішка розквітла, мов феєрверк у темному небі. — У ній немає висновку і кохання чи пригоди, але принаймні це історія, і ти не приплітав жодних міркувань про гідратацію.
Боковим зором Колін спостерігав за її усмішкою.
— Поверни ліворуч. Їдемо цією довбаною дорогою без кінця, а тоді… о, стій, пригальмуй, це машина Чейза.
Назустріч їм їхав двокольоровий «Шевроле Бронко». Колін неохоче зупинив Чортопхайку. За кермом сидів ЩОК. Колін опустив вікно, а ЩОК опустив своє. Ліндсі перехилилась через Коліна, щоб поговорити зі своїм хлопцем.
— Привіт, Лес, — сказав ЩОК.
— Не смішно, — твердо сказала Ліндсі, хоча Чейз на передньому сидінні зайшовся сміхом.
— Слухай, ми сьогодні з Чейзом увечері зустрічаємося з Фултоном у таборі. Побачимося там?
— Мабуть, я сьогодні залишуся ввечері вдома, — сказала вона і, повернувши голову до Коліна, скомандувала: — Рушай.
— Агов, Ліндсі, це ж просто підколка.
— Рушай, — повторила вона, і Колін натиснув на газ. Машина рвонула з місця.
Він саме збирався запитати про те, що сталося, коли Ліндсі повернулась до нього і сказала дуже спокійно:
— Це так, наш власний жарт, між собою. Так от, я прочитала твій записник. Не скажу, що все зрозуміла, але принаймні усе переглянула.
Колін ураз забув про чудасію зі ЩОКом і запитав:
— Що ти про це думаєш?
— Ну, по-перше, я згадую, про що ми говорили, коли ти тільки приїхав. Коли я сказала, що хотіти щось важити — це погана мета. Мабуть, я все таки трохи того, помилялась, бо коли читала твої записи, то захотіла знайти спосіб довести Теорему. Мені аж свербіло, так хотілося закінчити її й довести, що стосунки можна вписати у схему. Я хочу сказати, це має працювати. Люди такі з біса передбачувані. І тоді Теорема була б не твоєю, а нашою. І я, хоча це трохи й запізно… байдуже, я хочу теж важити трохи — щоб мене знали поза Ґатшотом, інакше чому б я так багато думала про неї. Може, я хочу щось важити, але не їхати звідси.
Колін пригальмував, бо попереду був знак «Стоп», і поглянув на Ліндсі.
— Шкода, — сказав він.
— Шкода — що?
— Що ти не змогла її довести.
— Та ні, я довела, — сказала вона.
Колін зовсім зупинив машину за шість метрів до знака й запитав:
— Ти певна? — дівчина мовчки усміхалась. — Розкажи! — попросив він.
— Гаразд, ну, я не довела її, але в мене є ідея. Я повний дуб у математиці, справжній дуб, і ти скажи, якщо я помиляюся, та я зрозуміла, що єдиний коефіцієнт у формулі — це де саме на шкалі Кидальник/Покинутий розташована людина, так?
— Так. Формула це й описує. Вона визначає, хто кого покине.
— Але це не єдиний чинник у стосунках. От хоча б вік. Коли тобі дев'ять, твої стосунки будуть радше коротшими, менш серйозними і випадковішими, ніж коли тобі сорок один і ти поспішаєш будь-що одружитись, доки не припинилась овуляція, хіба ні?
Колін перевів погляд на дороги, що розходилися перед ним від перехрестя, обидві вкрай занедбані. Він розмірковував. Це здавалось таким очевидним — усі відкриття такими здаються.
61
Телебачення винайшов підліток. 1920 року добре відомий Філо Тейлор Фарнсворт розробив електродно-променеву вакуумну трубку, яка використовувалась в більшості телевізорів у XX столітті. Йому було чотирнадцять років. Франсворт зібрав перший телевізор у двадцять один рік. (І невдовзі розпочав довгу й визначну кар'єру хронічного алкоголіка.)