— Більше змінних! — промовив він із захватом.
— Так. Для початку вік, як я сказала. Та є ще багато чинників. Вибач, але привабливість теж має значення. У нашому місті є хлопець, він зараз у морській піхоті, але торік навчався у випускному класі. Це було 100 кг скульптурних м’язів. Я люблю Коліна і все таке, але той чувак був такий крутезний, просто відпад, а ще добрий і класний, і їздив на такому розцяцькованому «Паджеро»!
— Ненавиджу цього крутелика, — сказав Колін.
Ліндсі розсміялась.
— Ще б пак. Та головне, що це був класичний Кидальник. Почесний член клубу трьох «з»: знайди її, з’їж, забудь. Тільки він припустився помилки, коли почав зустрічатися з єдиною людиною в Середньому Теннессі, крутішою за нього, — з Катріною. Він зробився слухняним цуциком, який скиглив і тулився їй до ніг, і Катріні довелося його позбутися.
— Але це не тільки фізична привабливість, — заперечив Колін, витягаючи з кишені олівець і записник. — Це те, наскільки привабливою тобі здається людина, і наскільки привабливою здаєшся їй ти. Наприклад, є дуже гарна дівчина, але може статися, що в мене свої жуки в голові — я люблю тільки шестипалих дівчат. І я можу бути Кидальником, якщо вона буде п’ятипалою і поведеною на сухоребрих хлопцях в окулярах і з юдо-афро-кучмою.
— Із глибокими зеленими очима, — додала Ліндсі недбало.
— Що?
— Я сказала тобі комплімент, — пояснила вона.
— О Боже. Зелені. Так.
«Спокійно, Сінґлтон, спокійно.»
— Гаразд, хоч там як, гадаю, що це все має бути складніше. Значно складніше, настільки, щоб такий математичний неук, як я, не міг нічого зрозуміти.
Ззаду під'їхав автомобіль і посигналив, Колін знову рушив. На той момент, коли вони в'їхали до величезного паркінгу пансіонату, в них уже було п'ять нових змінних:
Вік (А)[62]
Різниця в популярності (С)[63]
Різниця привабливості (Н)[64]
Різниця Кидальник/Покинутий (D)[65]
Різниця інтроверт/екстраверт (Р)[66]
Вони сиділи разом у машині з опущеними шибками, і повітря заходило тепле й липке, але не задушливе. Колін розробляв можливі нові концепції та пояснював Ліндсі математичну базу, а вона робила припущення і дивилася, як він креслить. За півгодини він накреслив базову вона-з-ним-порвала криву у формі «сумне обличчя»[67] для багатьох Катрін. Але він не міг упоратися з тривалістю. Катріна № 18, яка коштувала йому кількох місяців життя, не відрізнялась графічно від Катріни № 5, в обіймах якої він провів три з половиною дні. Формула була запростою. І він досі просувався цілком навмання. «А що як піднести привабливість до квадрата?» «А що як спробувати синусоїду тут чи дріб отут?» Потрібно було подивитися на формулу не з точки зору математики, яку він ненавидів, а як на мову, яку він любив.
Тому Колін почав думати про формулу як про спробу щось повідомити. Почав брати змінні не цілими, а дробами, щоб зручніше було будувати графіки. Він наперед бачив, як різні варіанти формули відображатимуть Катрін, навіть ще до того, як ввести змінні. І в міру того, як він працював над формулою, вона робилася дедалі складнішою, аж доки не стала, можна сказати, красивою. Через годину на парковці формула набула такого вигляду:
[68]
— Гадаю, це вже близько, — сказав він зрештою.
— Я в цьому певна, бо я ні фіга не розумію, отже, ти молодець! — Вона засміялась. — Гаразд, ходімо позави-саємо зі старцями.
Колін тільки раз був у пансіонаті для літніх людей — в одинадцять років. Вони з батьком якось їздили до Пеорії, в Іллінойс, провідати Колінову прабабцю Естер, яка тоді вже впала в кому, отож, була не надто веселим товариством.
Sunset Acres його приємно вразив. На галявині за садовим столом сиділи й грали в карти четверо літніх пані, усі в крислатих солом’яних капелюхах. «Невже це Ліндсі Лі Веллс?» — запитала одна з них, і Ліндсі просяяла й поспішила до них. Жінки відклали карти і заходилися обіймати Ліндсі та ніжно плескати її по пухких щічках. Ліндсі знала всіх на ймення — Джолін, Ґледіс, Карен і Мона. Вона представила їм Коліна, і тоді Джолін зняла капелюха й, обмахуючись ним, сказала:
— Ну й гарненький у тебе хлопець, люба Ліндсі! Не дивно, що ти більше нас не навідуєш.
— Ні, Джолін, він не мій хлопець. Шкода, що я давно не заїжджала. Була дуже зайнята в школі, а Голліс ще й магазин на мене навалила.
62
Цю змінну Колін розраховував так: брав середній вік двох людей і віднімав п’ять. До речі, всі примітки до змінних містять математику і тому суворо необов’язкові.
63
Яку Колін знаходив, розраховуючи різницю популярності між особою А і особою Б за шкалою від 1 до 1000 (можна округляти) і ділячи її на 75 — додатні числа, коли популярніша дівчина, і від’ємні — коли хлопець.
64
Яка змінюється від 0 до 5 залежно від прив’язаності одного до іншого. Додатні числа, коли хлопець більше прив’язаний до дівчини; від’ємні — навпаки.
65
Від 0 до 1, відносна відстань між двома людьми на шкалі Кидальник/Покинутий. Від’ємні числа, коли більший Кидальник хлопець, додатні — коли дівчина.
66
У Теоремі це різниця в комунікабельності між двома за шкалою від 0 до 5. Додатні числа, коли комунікабельніша дівчина; від’ємні — коли хлопець.
67