— Отже, це працює, — сказала вона безбарвним голосом. — Дивно, я сумую, але не за ним. Все, що я відчуваю через розрив, — це полегшення.
— Полегшення — це емоція Кидальника, — зауважив Колін дещо стурбований.
Ліндсі зістрибнула з більярдного столу і плюхнулась на диван поряд із Коліном.
— Гадаю, я просто усвідомила, що не хочу зустрічатися з засранцем, який мене навіть не приваблює. Це два окремих відкриття: я не хочу зустрічатися з засранцем, і мене не збуджують гори м'язів. Водночас я ревіла, як дворічна дитина в яслах, отож, це полегшення, ймовірно, тимчасове.
Гассан потягнув до себе Колінів записник.
— Ця довбана теорема справді працює.
— Так, я знаю.
— Слухай, не хочу псувати тобі свято, але ти довів тільки те, що я вже й так знав: що ці футболісти вміють розпускати свого довбаного хвоста, а Катріни кидають Коліна так легко, як я ковтаю гамбургери: пристрасно, жадібно і часто.
— Так, справжнє випробування — це чи зможе вона передбачати криву стосунків, — визнав Колін.
— О, до речі, — згадала Ліндсі, — запитай у Гассана, що він робив у ігровій кімнаті за двадцять хвилин до твого приходу.
— Що ти робив у ігровій кімнаті за двадцять хвил…
— Та не сприймай ти все так буквально, — урвав його Гассан. — Я був у інтернеті.
— Що ти робив у інтернеті?
Гассан встав, усміхаючись понівеченою губою, на ходу скуйовдив Колінову юдо-африканську кучму, помовчав, стоячи в дверях, і сказав:
— Ми із Громобоєм вирішили спробувати коледж. — Колін розкрив рота, щоб відповісти, але Гассан випередив його: — Тільки не прискай кип’ятком, я записався лише на два курси в першому семестрі. Мені треба адаптуватися. І не починай мені говорити, який ти до біса щасливий. Сам знаю.[81]
(вісімнадцять)
Того четверга вранці Колін міцно спав. Кукурікання півня не збудило його, але він прокинувся, коли Ліндсі заплигнула на його ліжко з криком:
— Підйом! Ми їдемо до Мемфіса.
Вона граційно зістрибнула і присіла на ліжко, співаючи:
— Мемфіс, Мемфіс, ми прогулюємо роботу і їдемо до Мемфіса — шпигувати за Голліс і з’ясувати, чому вона так швидко заповнює банку лайки.
— Ммм, — промимрив Колін, удаючи сонливість, але її вже не було. Поява Ліндсі миттєво прогнала сон.
Поки Колін спустився вниз, Гассан встиг уже вдягтися і поїсти. За кілька днів, що минули після бійки, його обличчя майже повернулося до звичайних форм. Хлопець порпався у купі документів.
— Кафіре, — промовив він гучно, — допоможи мені знайти адресу складу. Я загубився в цих таблицях.
Коліну вистачило півхвилини, щоб з’ясувати адресу складу в Мемфісі. Він знайшов його в шапці листа на адресу «Ґатшот текстиль».
Гассан гукнув:
— Мепквест 2246, бульвар Траял, Мемфіс, Теннессі 37501.
І Ліндсі гукнула у відповідь:
— Супер, молодчина, Гассане!
— Ну, формально, це я молодчина, — зауважив Колін.
— Та нехай уже трохи я побуду, в мене був важкий тиждень, — сказав Гассан, відкинувшись на дивані у трагічній позі. — До речі, як тобі це подобається, Сінґлтон? Ти зараз єдиний в домі не щойно Покинутий.
Це була правда. Але Гассан, схоже, негайно забув Кетрін, а Ліндсі щойно увірвалась до Колінової кімнати з піснею, отож він вважав, що й досі може претендувати на звання Найрозпачливішого Покинутого в маєтку, хоч і мусив визнати, що більше не прагне повернути собі К-19. Він хотів, щоб вона зателефонувала, щоб сумувала за ним, та це й усе. Ніколи раніше йому не було так цікаво залишатися одинаком.[82]
Гассан усівся за кермо, Ліндсі — поряд із ним попереду, а Колінові, хоч це й була його машина, залишилося зайняти заднє сидіння. Він влаштувався там, спершись об вікно, і читав Д. Д. Селінджера «Сеймор: вступ». Він закінчив повість саме тоді, коли на видноколі замайоріли хмарочоси Мемфіса. Це, звісно, було не Чикаго, але Колін скучив за хмарочосами.
Вони проїхали через центр, а тоді звернули з федеральної траси і потрапили в якийсь район із приземкуватими будівлями. У цих будівлях було замало вікон і ще менше вивісок із назвами. За кілька кварталів до виїзду Ліндсі вказала на одну з будівель, і Гассан заїхав на порожню парковку на чотири машини.
— Ти певна, що це воно?
— Це та адреса, яку ти знайшов.
Вони зазирнули до маленького офіса з конторкою, але без конторника, вийшли й обійшли склад.
День був спекотний, але вітерець приємно освіжав. Колін почув гуркіт і побачив бульдозер у грузькому полі за складом. Людей було двоє: один управляв бульдозером, а другий, за ним, — автонавантажувачем. На останньому лежали три масивні картонні коробки. Колін насупився.
81
І можна не сумніватися, що 9 вересня, о десятій ранку, Гассан сидітиме в класі з табличкою «Англійське письменство», попри те, що саме в цей час по телебаченню показують його любу партнерку, подругу і, ймовірно, уявну коханку суддю Джуді.