Пузир. Годі, стара! Я так спитав. Я й сам знаю, що не вмру. Рано ще, рано — хазяйство не пускає.
Соня. Я, тату, і сама нічого такого не думала, а просто догадалась, що вам би хотілось бачитись з Петром Петровичем, і написала.
П у з и р. Іди сюди.
Соня підходить. Пузир гладить її по голові.
Розумна головка. Я не вмру, не бійтеся — чого я буду умирать? Завтра або післязавтра поїду з Феногеном вівці купо-вать... Феноген! Поклич Маюфеса.
Феноген вийшов.
Капосна хвороба причалила мене до ліжка, а тепер кормів нема, можна купить по сімдесят п’ять копійок... вівцю... ох...
Марія Івановна. Бог з ирши, старий, з тими вівцями!
11 у з и р. Що ти тямиш! Феноген купив три тисячі по карбонам ио, а Куртца’й досі нема... Вони переплачують... Я б купин по сімдесят п’ять копійок!
Марія Івановна. Бог дасть, поправишся, тоді й сам поїдеш та й купиш, скілько хочеш.
Пузир. Пропустимо гарячий час, і Чобіт все скупить; а коли ти діждешся, щоб вівця була сімдесят п’ять копійок? При такій ціні два карбованці чистої пользи на штуці.
Марія Івановна. А може; й па той рік буде недород.
Соня. Ох, як тяжко слухать таку розмову і мовчать.
Пузир. Ой!!
Соня. Лягли б ви краще, тату.
Входе М а ю ф е с.
Пузир. От побалакаю з чоловіком і ляжу. А ви йдіть.
Марія Івановна. Ходім, дочко!
Вийшли.
ЯВА II
Пузир, Маюфес і Фе по'ге и.
Пузир (до Маюфеса). Ну що? Кажи коротко, я. нездужаю, довго не можу сидіть.
Маюфес. Ваше заявления слідователь уже одібрав з почти. Писар його мені казав, що, поки на слідствії не буде доказано, що вівці тілько на випас, заявления не поможе!
Пузир. Ох! Як страшенно заболіло у спині, мов огнем пече? Ну?
Маюфес. Всі кажуть, що треба адвоката, а без адвоката — швах 37!
Пузир. Ох! А скілько адвокат візьме?
Маюфес. Я ходив до найкращого, діло він знає.
Пузир. Ну і скілько ж?
М а ю ф с с. Десять тисяч!
II у з п р. Що?
М а ю ф е с. Десять тисяч.
Пузир (тяжко переводе дух). Не дам!
М а ю ф е с. Щоб потім не каялись.
Пузир (крутить головою). Не дам!
Маюфес. Ваше діло!
Пузир. Нехай триста!
Маюфес. Це йому на один сніданок.
Пузир. Ну, п’ятсот!
Маюфес здвигує плечима.
Тисячу!
Маюфес, скривившись, чухає голову.
Більше не дам!
Маюфес. Ваше діло. А тілько менше десяти тисяч не візьме.
Пузир. Бійся ж ти бога! Тепер за ті гроші можна купить десять тисяч овець!
Маюфес. Це правда. А тілько вівця тут не поможе, треба адвоката.
Пузир. Господи боже мій — десять тисяч! Це грабіж! За віщо ж, за віщо?
Маюфес. Таке діло!
Пузир. Яке ж діло?.. Ти покажеш, що я нічоґо не знав і приняв овець тілько на випас, покажеш?
Маюфес. Покажу.
Пузир. От і все діло!
М аюфе с. А скілько ви мені дасте за таке показаніє? Пузир. Тобі? Сто карбованців дам!
Маюфес. То краще мені сказать, що я нічого не знаю. Навіщо мені клопіт: будуть тягать на допро.си, на слідствіє, на переслідствіє? Я чоловік занятий ділами,— одна потеря. Пузир. Двісті дам!
Маюфес. Ні, Терентій Гаврилович, не таке діло. Пузир. Триста!
М а ю ф е с. Як я візьму за таке діло триста карбованців... ви самі скажете, що я дурень.
Гі у з и р. Ну, п’ятсот!
М аюфе с. Як не дасте тисячу, то я не свідок!
Пузир (тяоіско переводе дух). Ох! (Звісивши голову, мовчить. Після паузи, тихо, страждущим голосом.) Дам тисячу!
Маюфес. То давайте зараз!
П у з и р. Ти ж ще не показував?
Маюфес. Бо ще ж не питали. А спитають — покажу у вашу пользу.
Пузир. Так тоді й дам.
Маюфес. Як не дасте зараз, я не свідок.
Пузир. Хіба ти мені не віриш?
Маюфес. Таке діло.
Пузир. Ідол же ти проклятий... Феноген! Вижени його н пішо!
М «'і к) ф е с. Зачім же у шию? Я і так піду.
II узи р. В шию! Ой.., В шию його! В шию! Ой, ой, ой! (Хитніться за поперек.) Наче щось порвалось усередині.
Феноген робе ступінь.
Маюфес (одходе до дверей). Феноген Петрович, ви чоловік розсудочний, не сделайте скандала! (Зникає за двері.)
Пузи^р. Ах ти, ідол проклятий...
Маюфес (вигляда у двері). Я, навпротів, покажу теперечки, що ви вівці ховали і помагали злосному банкротству.
Феноген (кидається до дверей). Та йдіть ви к бісовому батькові.
Маюфес зникає.
Пузир (витирає піт). Ах ти, гадина... Ах ти, грабитель! Ріже живого чоловіка і в рану пальцями тикає.
Фе но,ген. Заспокойтесь. Я вам пораю таких свідків, що під присягою скажуть все, що вам завгодно: і що бачили, і чого не бачили, і що знають, і чого не знають. А ви їм дасте тільки по двісті карбованців.