Краус, саме підвівшись, знову впав на землю, мов уражений блискавкою.
Учасники виправи були приголомшені швидкими й несподіваними подіями. Ніхто не збагнув, що, власне, сталося.
Він поранений! - скрикнув чоловік у скафандрі, першим поспішивши до Крауса, що лежав без свідомості.
Негайно поряд з’явилася доктор Бартошова.
Небезпечно велика втрата крові, - видихнула вона, схилившись над пораненим.
Аптечку маєте в сумці. Надайте першу медичну допомогу, за мить тут буде наш літак, - сказав хрипко блідий мов смерть Хотенков.
Северсон та ще кілька чоловіків тим часом заходилися шукати Мак-Гарді.
Ви шукаєте марно. На жаль, його більше немає, - звернувся до них чоловік у скафандрі. - Антиречовина й ізолюючий пристрій стали для Мак-Гарді фатальними. Він хотів викинути їх у пралісі, щоби позбутися небезпечного вантажу. Якби це вдалося, все закінчилося б щасливо - у близькості з приладом антиречовина не вибухнула б. Однак часточки її залишилися у Мак-Гарді в кишені...
Мені шкода його, - прошепотіла Молодінова. - Остання жертва минулого.
На галявину опустився великий гелікоптер. Крауса вклали на ноші й перенесли до літака.
Заходьте, ми якнайшвидше мусимо доправити Крауса до лікарні, - попросив Хотенков членів експедиції.
Як тільки всі опинилися на борту, гелікоптер піднявся в небо.
Червона Проксима раптом згасла.
Северсон напружено спостерігав краєвид під собою. Озеро втонуло в темряві, зате навколо виринула повінь сяючих вогнів.
«Хіба Кварта так густо заселена? - дивувався Северсон. - Адже це міста й села...»
Через декілька хвилин літак знову почав знижуватися, аж поки легко не сів на даху високої будівлі з великими сяючими вікнами.
Наша лікарня! - вигукнула здивовано доктор Бартошова. - Мерщій до операційної! Приготуйте трансфузію.
Северсонові здавалося, що все це сон.
Розділ ХІІ НА БУДІВНИЦТВАХ ДВОХ СВІТІВ
До просторої лікарняної почекальні проникли перші сонячні промені. Люди, що її заповнювали, тихо сиділи в зручних кріслах, але не спали.
В ясно-кремових дверях з’явилася доктор Бартошова.
Операція пройшла добре, пацієнт урятований, - сказала вона тихо. На вуста її лягла слабка посмішка. - Повертайтеся до моєї вілли на Лопеніку й добре відпочиньте. В нас за плечима довгий шлях...
У літаку Северсон сів поряд із Хотенковим.
Чи не могли б ви мені все це пояснити? - звернувся він до академіка. - Нічогісінько не розумію. Як воно з тою Квартою?
Ви ще не збагнули? - здивувався Хотенков. - Кварта, яку ми відвідали, знаходиться недалеко звідси. Насправді ми сіли не в Море Данте, а на озеро Коменського. Я просто запросив вас до великого заповідника, в якому зосереджена природа Кварти.
Северсон похитав головою.
Озеро Коменського? Тиждень тому я в ньому купався, й ніякого заповідника там не було.
А тепер є, і в цьому немає нічого дивного. Квартянська рослинність, як самі знаєте, росте страшенно швидко.
Ви створили заповідник для нашої розваги? - здивувався Северсон.
Частково, - посміхнувся академік. - Всесвітня Академія вже давно планувала заснувати його. Ми просто трохи пришвидшили будівництво. Засобів-бо для цього маємо достатньо.
А як сталося, що ніхто з експедиції не знав про заповідник? Як ви могли будувати його без урахування нашого досвіду?
Хотіли здивувати вас - і це нам чудово вдалося. Й фахових радників ми також мали. Це ваші документальні фільми, і головне - друзі зі Змієносця. З їхньою допомогою наш заповідник ріс просто на очах. Зрештою, все це лише початок. Закінчення будівництва чекає на вас, відважні завойовники Всесвіту!
Піонерка Лідушка привітала гостей просто біля виходу з гелікоптера.
Я боялася, чи не трапилася з вами якась неприємність. Де ви були так довго? - запитала вона Северсона.
Лише тепер дівчинка помітила, що доктора Бартошової немає серед прибулих.
А де бабуся? - скрикнула злякано.
Академік Навратіл погладив її по світлому волоссю.
Не бійся, все гаразд. Бабуся залишилася внизу, в місті, має там ще деяку роботу. Скоро повернеться. А що нового у вас?
Ах, так! Бачите, я мало не забула - в загальній залі для вас є повідомлення від президента Академії. Зараз принесу.
Навратіл пробіг очима списаний дитячою рукою аркуш, і обличчя його осяялося посмішкою.
Друзі, хотілося б вам знову зазирнути у Всесвіт? Чи з вас досить першої прогулянки до сусідніх сонячних систем?
Куди полетимо? - коротко запитав Фратєв.