— Як хочеш що з собою брати, то мусиш ще два крейцари додати.
— Не додам ані крейцара, — сказала Гінда так твердо, що Мортко вже нічого не казав, а вона з біндлем посадилася на перше місце.
По дорозі Мортко взяв ще двох жидів і одну жидівку, що сиіа побіч Гінди, на мішках муки під будою.
Хаїм сів із одним жидом на заді, а Мортко з другим на переді фіри.
Шість осіб і тяжко напакований віз був аж надто тяжкий на забідовані коні Мортка.
— Відай не борзо будемо в Б..? — зауважав один жид.
— Се лиш так ізпочатку, але як уже в’їдуться, то будуть борше йти, — відповів Мортко, затяв батогом і крикнув голосно: «Вйо!»
То була, може, осьма година вечером. Вднину було тепло, навіть гаряче, але вечером добре потягло холодом. Гінда мала на собі лиш легку блузку і рідку гарасову хустину, що давала їй небагато тепла.
Віз котився поволі, коні ледви лізли, хоч Мортко щохвилі шарпав віжками, кричав «вйо» і потягав при тім то одного, то другого коня батогом.
Гінді, що рада була би злетіти, аби борше дома похвалитися своїм купном, було скучно, а гарасова хустина та й легка блуза здавались їй чимраз більше підшиті вітром.
— Ще далеко? — запитала, витягаючи голову з буди.
— Ой, ще натягнуться вуха, — засміявся Мортко, та й шарпнув віжками.
«Се справді можуть вуха спухнути від твого крику», погадала Гінда і сіла понижче мішків з мукою, де було трохи сіна, і їй виділось, що там теплійше.
— Та ти справді міг би трохи борше їхати, — зачав по часі оден із жидків договорюватися.
— То скажи їм, най борше ідуть, — відповів Мортко, показуючи спокійнісінько батогом на коней.
— Коли ти їм їсти не даєш, диви, які худі.
— Я й сам лиш стілько їм, щоби-м жив, звідки кінь має бути ліпшим від мене?
Другий жид розповідав Хаймові про свої гешефти. Чим він не гандлював! І телятами гандлював, і яйця посилав до Відня, і кору до гарбарень приставляв, а тепер гадає отворити шинок.
Хаїм слухав тупо, часом усміхався, хоч в оповіданю жида не було нічого забавного, а врешті затягнув міцним, відай, від батька унаслідженим, голосом:
— Schiker is a Goj, — підтягав за ним його товариш, підхопив і другий жид, а навіть Мортко щось муркотів, вибиваючи такт батогом.
Гінда знала ту пісню, а однак ніколи не видавалась вона їй такою складною, як тепер. «Schiker is а Goj» лунало широко, повторяв цілий ліс і розносив світами.
Лише стара жидівка гейби нічого не чула, дивилася перед себе вибалушеними очима і махала ротом, як би щось пережовувала. Товариш Хаїма глипав на неї з-під ока, а коли лунали ще в повітрю останні звуки про гоя, він заспівав про «шлямазарницю[30]».
Так переходили цілий алфабет, але та пісня не йшла вже так добре, хоч як весело зачалася, та хоч усі знали, кого вона дотикала.
Стара жидівка й тепер, здавалося, нічого не чула, а що прийшлось їхахи під гору, то Мортко всіх закричав ненастанним «вйо!»
Холод зачав добре заглядати до буди. Дошкулював він і жидові, що сидів на переді, й той почав сердитися на повільну їзду. Аж врешті коні стали і довго з місця не могли рушитися.
Розсерджений жид зліз із воза і пішов пішки, а будучий шинкар і Хаїм вели далі пісню про шлямазарницю.
— Ти справді лізеш, як рак, — сказала Гінда, обтулюючись своєю тоненькою хустиною.
— От сиділа б ти тихо, коли тобі добре, — відворкнув Мортко сердито.
— Ото мені добре, вже на третім місці сиджу, мішки з мукою порозсувалися, а тут щось таке тверде, гейби зелізо.
Хаїм на те голосно засміявся, а се розгнівало Гінду ще дужче.
— Така їзда і два крейцарі не варт, я була би хіба дурна, щоби тобі ще п’ять крейцарів додала.
— Не даш, то злізай, — сказав Мортко, — гов! — крикнув на коні, що раді тій пригоді станули.
— Ну, злізай! — сказав, обертаючися до Гінди.
Гінда перепудилась і замовкла, а коли Мортко знов крикнув «вйо!», що їй уже так через вуха налилось, вона майже втішилась. Постановивши більше нічого не говорити, вона засунулась між мішки та здалася на волю бога і Мортка.
29
(єврейське).
31
Піст Естери — то великий піст, тоді один одному шле подарунки, лише шлямазарниця дурно крутиться по місту, ніхто на неї не зважає і подарунків не шле. Іде фірман із співаком-музикою, шлямазарниця з ними, фірман має свою фіру, музика свою музику, а шлямазарниця сміття, яке лишає під порогом, коли хату вимітає (єврейське).