Зробивши видих через ніс, я розтиснула пальці.
Моя правиця була гладесенька. Прекрасна Фе.
Я подивилася на ліву руку. Чорнильні завитки вкривали пальці, зап’ястя, все передпліччя до плеча, вони немов всотували весь морок у кімнаті. Око, намальоване на моїй долоні, здавалося, стежило за мною. Спокійне й лукаве, мов у кота. Його вузька зіниця розширилася і стала трохи більшою, ніж була вранці, — здавалося, пристосувалася до світла, як у звичайного ока.
Я зі злістю зиркнула на нього.
На того, хто міг бути по той бік татуювання.
Від Різа не було чутно нічого за три місяці, що я провела тут. Жодної звістки, навіть якихось чуток. Я не питала нікого, — ані Темліна, ані Люсьєна: боялася, що можу випадково призвати Вищого Лорда Двору Ночі, і той згадає про недолугу угоду, яку я з ним уклала в Підгір’ї: я проводжу з ним щомісяця один тиждень, і за це він рятує мене від смерті, що нависла наді мною.
Навіть якщо і сталося таке диво, що Різ забув про це, то я не забула. Пам’ятали про угоду і Темлін, і Люсьєн. Пам’ятали всі, хто мав тату.
Навіть якщо Різ зрештою… якщо він все ж таки не був моїм ворогом.
Але ворогом Темліна він, ясна річ, був. Він був ворогом будь-якого Двору. Мало кому щастило перетнути кордон Двору Ночі й не загинути. Мало хто міг переповісти те, що довелося пережити. Ніхто достеменно не знав, що існувало у віддаленій північній частині Прифії.
Гори і темрява, зірки і смерть.
Але за кілька годин після поразки Амаранти, розмовляючи з Різендом, я не відчувала його ворожості. Я нікому не розказала про нашу з ним зустріч та взаємні зізнання.
Радій з того, що маєш серце людини, Фейро. Жалій тих, хто не може відчувати геть нічого.
Я стиснула пальці в кулак, заховавши татуйоване око, спустила воду в унітаз, а потім прополоскала рот і умилася.
О, якби я могла нічого не відчувати!
Якби ж то змінилося і моє людське серце, так само як уся я! Якби стало уламком безсмертного мармуру. Замість шматка потрощеного мороку, просоченого ихором[1], що тепер труїв мене. Коли я прокралася до своєї темної спальні, Темлін спав. Його оголене тіло розкинулося на матраці. Мить я милувалася міцними м’язами на спині, з любов’ю окресленими місячним сяйвом, його золотавим волоссям, скуйовдженим під час сну, у яке я запускала пальці, коли ми кохалися цієї ночі.
Заради нього, я вчинила це заради нього. Понівечила себе і свою безсмертну душу.
Тепер же мала цілу вічність жити із цим.
Я йшла до ліжка, і кожен крок давався мені чимраз важче. Простирадла встигли висохнути й охолонути. Я ковзнула в ліжко, повернулася до Темліна спиною і обхопила себе руками. Темлін дихав рівно і глибоко. Але зі своїми фейськими вухами… Іноді мені здавалося, що я вловлюю найменшу затримку в його диханні, навіть якщо та тривала частки секунди. Мені забракло сміливості запитати, чи він прокинувся і вдає, що спить.
Він ніколи не прокидався, коли я потерпала від кошмарів, коли щоночі мене вивертало і я блювала. А якщо він і знав чи чув, то про це ніколи не говорив.
Я знала, що подібні кошмари переслідують і його так само часто, як і мене, позбавляючи сну. Коли це сталося вперше, я прокинулася і спробувала поговорити з ним. Але він відштовхнув мене, його шкіра стала липкою, а він перетворився на чудовисько з хутром, кігтями, рогами та іклами. Решту ночі він провів на підлозі біля ліжка, стежачи за дверима та вікнами.
Відтоді було багато таких ночей.
Скрутившись клубочком у ліжку, я натягнула ковдру аж до носа. Ніч була холодна, а мені хотілося тепла. Ми мали мовчазну угоду: не зізнаватися одне одному, що Амаранта мучить нас і вночі, і вдень.
Так було легше нам обом. Принаймні я могла не розповідати Темліну те, про що мені було тяжко говорити. Звільнивши його і врятувавши його підданих і всю Прифію від Амаранти, я знищила себе, розбилася на друзки.
І, гадаю, навіть вічності забракне, щоб зібрати їх докупи.
Розділ 2
— Я хочу з тобою.
— Ні.
Я схрестила руки, майже накривши правою татуйовану ліву й трохи ширше розставивши ноги на брудній підлозі стайні.
1
Ихор — у давньогрецькій міфології — кров богів. На відміну від нектару й амброзії (їжі богів), не дає безсмертя. Ихор гігантів витікає з надр землі у вигляді нафти. (Тут і далі прим. ред.)