Це вже була зморшка мисливської мудрості. Помалу дядько Мусій перестав вірити казкам про заячий розум. Він чимало убив зайців, і хоч Володька тепер уже школяр, великий хлопець, але дядькових Мусієвих зайців вистачило йому на цілий кожух.
Раніше дядько Мусій знав небо, землю і зерно. Тепер він знає небо, землю, зерно і зайця. І коли хтось при ньому починає розповідати про зайцеві хитрощі, дядько Мусій тільки усміхається. Тоді на правій його щоці складками збирається зморшка мисливської мудрості.
Примітка
Оповідання Майка Йогансена «Дядько Мусій і заєць» представлено тут за виданням «Джан та інші оповідання», Харків-Одеса, Дитвидав ЦК ЛКСМУ, 1937. В оформленні обкладинки даної інтернетної публікації оповідання використано ілюстрацію художника Євгенія Рачова до вищезгаданого видання 1937 року.
Цей твір Йогансен написав для дітей за мотивами епізоду зі свого ж оповідання для дорослих читачів «Кінець Майкла Паркера» (з циклу «Оповідання про Майкла Паркера», що та книжка була видана 1931 року, видавництвом «ЛіМ», у Харкові). Тільки в тім епізоді ім’я Мусій носить не мисливець, а коваль (котрий у дитячому оповіданні названий Гордієм), а мисливець на зайця там безіменний.
Персонаж на ім’я Мусій згадується і в іншім творі Йогансена – повісті «Подорож ученого доктора Леонардо і його майбутньої коханки прекрасної Альчести у Слобожанську Швайцарію».