«НАРОДНЯ БІБЛІОТЕКА»
ДЯДЬКО ШКІПЕР
(збірка оповідань)
НАПИСАВ П. ФРАНКО
________________________________
ВИДАВНИЦТВО «ЧОРНОГОРА»
КОЛОМИЯ 1930.
Copyright by Author, 1930.
Kolomea, Poland.
З друкарні М, Бойчука
в Коломиї, Собіського 44.
Дядько Шкіпер
Я шукав якої небудь праці. В шлунку від двох днів люто бурчав голод. На пів гнилий квашений огірок та одна грушка, яку ухитрився підтибрити, завели мабуть спір о першенство. Нічим їх було зацитькати. Я шниряв по всіх улицях пошукуючи якоїсь оказії. А під ту пору все було підходяще. Від троїцької церкви, де позичив десять копійок, потягся я у напрямку моря. Коли станув на Лянжероні, заясніло передомною Чорне Море. Не раз і не два бачив я Чорне Море. Воно змінчиве як доля. Раз тихе і привітне, залите соняшним сяєвом, з блакитом неба, то знов легко розколисане, сонне, таємночарівне під синім світлом місяця, а далі все дуще гойдане східним вітром, а там чорне, дике, страшне під жахливими ударами північних вітрів.
На вид моря нова сила вступила в мої ноги. Щось наче шептало мені, що воно спасе мене. Оживлений новими надіями, купив я хліба й сала і поплентався через Александрівський парк до кварантанної пристані. Не було там ні одного судна, тому годі було припускати, що щастя кинеться там мені на шию.
А далі пристань кипіла життям. До нової пристані причалювали кораблі, рух, гамір і клекіт. Що хвилини підходили товарові вагони, і крани вкидували до них паки. Рівною стрічкою простягся «волнолом». На кінці рейдового мола стреміла морська ліхтарня. З моря гудів велитенський панцирник, на якого сталевій обшивці сліпучо блестіло проміння. Чорною пиллю покрилась вугільна пристань. З трьох вітрильників вигружувано вугіль. Я мовчки придивлявся дужому дядькові, одягнутому у все чорне, з хусткою при обличчі. Він могутніми помахами жбурляв вугіль на місток. Поруч працювало троє чоловіків. Дядько поглядав на нутро свого караблика й на беріг.
«Ех, чорта з два, отже не вигрузимо!», роздався його бас.
«Ніяк без Миколи!», підтвердив один із вигрузчиків.
«Нажену іх бісовому батькови, ще й по потилиці надаю, коли вернеться», гудів дядько дзвінко гепаючи величезною лопатою.
«Та він же не вернеться», осмілився молодший.
«А ти звідкіля знавш?» визвірився бас.
«Та, він же і вузлик узяв».
«Гм! Он воно як! Я йому...» бас урвав, бо його очі спинилися на моїй особі. Я чув, як він оглянув мене від голови до ніг і пробіг очима цю віддаль ще два-три рази.
«А гой! А ти чого очі вирячив? А бери-но лопату!»
Я чув, що доля повертається до мене одним боком.
– Бери лопату! – це значить маєш заробіток, а заробіток це значить життя,
«Добрий день, дядьку!» привітався я, вступаючи на поклад. Не вспів дядько мені відповісти, коли роздався гудок і всі покидали лопати.
«Ну ось і обід. А коли працювати хочеш, так із нами оставайся!» Велитенський дядько рухом руки запросив мене до гурту. Всі скидали верхні полотнянки, чорні від вугілля, і станули в звичайних матросках. Із каюти виніс кухар теплої води і мила, а коли всі обтерлися рушником, поставив здоровенну миску борщу і другу таку ж пшоняної каші.
Ні, справді, дядько зараз-же мав усі мої симпатиї! Мов серце забило жвавіще на вид присмаків, а коли розкішний запах борщу, підбитого гарним шматком сальця, дійшов до мого носа, я готов був скочити за дядька у вогонь або воду.
«А як твоя фамілія?» запитав мене молодший моряк.
«Чи ж не бачиш, що цей щур голоден?» перебив його дядько, «от попоїсть тай розкаже».
Ми взялися зявзято до борщу й каші.
Молодий моряк потягнув борщу, попарився і сказав тільки:
«Ой море!»
Маат*[1] сербнув і собі, попарився ще краще, і додав:
«Тай ще й глибоке!»
Дядько змовив отче наш і погягнув цілу ложку горячого борщу, спарив собі цілий рот тай гукнув:
«А бодай ви оба в цім морі потопилися!»
Кухар дістав здорового ляпаса, і ми всі реготалися. Я зразу помітив, що дядько за обідом людина весела і приступна. Я здавна не їв так доброго борщу і каші.
«Не лінуйся, ідж», приговорювали мені моряки, коли я пробував відкладати ложку, Не було ради і я мусів витримати до кінця.
До вечера скінчили ми роботу з вугіллям, і я наймився на цілий місяць.
З місяця зробилися потім два, з двох пів року, коли я покидав судно, рік уже кінчився.
1
Авторські коментарі щодо слів і виразів, помічених зірочками (*) – у кінці книги, в розділі «Пояснення».