Сержант Колон витягнув з кишені свій заржавілий жетон. Пожбурив його на стіл і трохи засмутився, що замість гучно дзенькнути той відстрибнув, розбивши глечик з водою.
— Мій жетон вибитий на руці, — прогримів Щебінь. — Якшо хтось хочить, може попробувати зняти його з мене.
Морква дуже акуратно поклав свій жетон.
Іржавський здивовано підняв брови.
— І ви, капітане?
— Саме так, сер.
— Я думав, що бодай ви…
Він затнувся і роздратовано глянув на двері, що відчинилися. Всередину забігло двійко палацових вартових з групкою хапонців за спиною.
Рада миттю схопилася на ноги.
Ваймз упізнав хапонця в центрі групки. Він бачив його на офіційних заходах, і якби не той факт, що чоловік був хапонцем, він би охарактеризував його як непевного типа.
— Хто це? — прошепотів він до Моркви.
— Принц Каліф. Заступник посла.
— Ще один принц?
Чоловіки зупинилися перед столом, зиркнули на Ваймза, ніби вперше його бачать, і вклонилися лорду Іржавському.
— Принце Каліф, — мовив лорд Іржавський. — Ми на вас не чекали, та все ж…
— У мене погані новини, мій лорде, — навіть в стані шоку якась частина Ваймза відзначила для себе, що той говорив інакше. Куфура вивчив свою другу мову на вулиці, а в цього були вчителі.
— А в цей час вони хіба можуть бути інакшими? — запитав Іржавський.
— На новій землі відбулись деякі події. Нещасні випадки. Та й в Анк-Морпорку теж, — він знову зиркнув на Ваймза. — Хоч доповіді звідси, мушу визнати, дещо непослідовні і хаотичні. Лорде Іржавський, повідомляю вам, що тепер ми формально в стані війни.
— Формально в стані війни? — озвався Ваймз.
— Боюся, до цього нас підштовхує теперішній стан речей, — мовив Каліф. — Ситуація вкрай делікатна.
«Вони знають, що будуть воювати», — подумав Ваймз. Це як прелюдія до танцю, коли ти стоїш дещо осторонь, дивлячись на свого партнера…
— Ми даємо вам дванадцять годин на те, щоб ви забрали своїх громадян із території Лешпа, — висунув умову Каліф. — Якщо ви виконаєте наші умови, ми вирішимо цю проблему мирним шляхом. На цей раз.
— У такому разі ми даємо вам дванадцять годин на те, щоб покинути Лешп, — не здавався Іржавський. — Якщо цього не станеться, ми вживемо… заходів…
Каліф злегка вклонився.
— Ми зрозуміли один одного. Незабаром ви отримаєте офіційний документ і, не сумніваюсь, такий самий ми отримаємо від вас.
— Однозначно.
— Заждіть, ви не можете просто… — почав було Ваймз.
— Сер Семюел, ви більше не командор Варти, і вам немає місця на подібних засіданнях, — відрубав Іржавський. Він знову звернувся до Принца.
— Шкода, що до цього дійшло, — сказав він сухо.
— І не кажіть. Але настає пора, коли слів вже недостатньо.
— Тут я з вами згідний. Тоді настає час перевірити свою міць.
Ваймз із жахом в очах метав погляд з одного обличчя на інше.
— Ми, звісно, дамо вам час, щоб ви покинули посольство. Принаймні те, що від нього лишилося.
— Дякуємо за вашу щедрість. Ми, звісно, теж відплатимо тим самим. — Каліф злегка вклонився.
Іржавський теж.
— Зрештою, тільки тому, що наші країни воюють, не означає, що ми не можемо поважати один одного, як друзі, — сказав лорд Іржавський.
— Що? Ще й як означає! — не витримав Ваймз. — Я не вірю власним вухам! Ви не можете просто стояти тут і… милостиві боги, що трапилося з дипломатією?
— Війна, Ваймзе, це продовження дипломатії іншими засобами[15], — сказав лорд Іржавський. — Ви би знали про це, якби були справжнім джентльменом.
— А ви, хапонці, такі ж гнилі, — правив своєї Ваймз. — Як та запліснявіла баранина, яку продає Дженкінс. У вас усіх овечий сказ. Ви не можете просто стояти і…
— Сер Семюел, ви щойно розпинались про те, що ви мирний житель, — сказав Іржавський. — Тож вам тут не місце!
Ваймз навіть не відсалютував, а просто розвернувся і вийшов з кімнати. Решта загону мовчки пішла слідом за ним назад до Псевдополь-Ярду.
— Я сказав йому, що може засунути свій наказ куди сонце не світить, — сказав сержант Колон, коли вони переходили Латунний міст.
— Атож, — беземоційно мовив Ваймз. — Молодець.
— Прямо йому в лице. «Куди сонце не світить». Ось так просто, — не заспокоювався Колон. І важко було сказати напевно, чи його розпирає від гордості, чи мучить страх.
— Боюся, що теоретично лорд Іржавський має рацію, — озвався Морква.
15
Найвідоміша цитата Карла фон Клаузевіца — прусського генерала, військового реформатора та теоретика. —