Тоді спустив ноги з ліжка і почав навпомацки шукати нічний столик.
— Біп-біп-біп-дзинь!
— О, ні… Гаразд, котра година?
— Перша дня! Привіт, Введіть-Своє-Ім’я!
Ваймз сонно глипнув на бісика-органайзера. Він знав, що одного дня йому таки доведеться розібратися в інструкції до цієї клятої штуковини. Або так, або викине його з високої кручі[17].
— Що… — почав було він, а тоді тяжко зітхнув. Знову його переслідував звук розмотаного тюрбана, натягнутого під його вагою.
— Семе? — двері спальні розчахнулися, й усередину ввійшла Сибіл із горнятком у руках.
— Так, люба?
— Як ти почуваєшся?
— У мене синці на син… — інший спомин виповз із мряки. — О, боги, невже я справді назвав його текучою…?
— Так, — підтвердила його дружина. — Фред Колон заходив сьогодні вранці й про все мені розповів. У дуже барвистих деталях, я б сказала. Я якось пішла на побачення з Ронні Іржавським. Дещо неприязний чоловік.
Інший спомин вибухнув у голові Ваймза кулею болотяного газу.
— А Фред розказував, куди він сказав Іржавському запхати його жетон?
— Так. Тричі. Його це, схоже, турбує. Але, знаючи Ронні, до нього достукатися можна хіба що молотком.
Ваймз уже давно звикся з думкою, що всі аристократи, схоже, зналися по іменах.
— А щось іще тобі Фред розповідав? — спитав він боязко.
— Так. Про крамницю і пожежу, і все решта. Я пишаюся тобою, — вона його поцілувала.
— Що мені тепер робити? — запитав він.
— Випити чаю, а тоді помитися і поголитися.
— Я маю піти до штабу Варти і…
— Поголитися! У глечику є гаряча вода.
Коли вона вийшла із кімнати, він встав з ліжка і, похитуючись, пішов у ванну. На мармуровому рукомийнику і справді стояв глечик з гарячою водою.
Він глипнув на лице в дзеркалі. На жаль, воно виявилось його. Може, якби він спочатку поголився?.. А потім міг би вмити те, що лишилося.
Фрагменти минулої ночі й надалі наполегливо привертали до себе його увагу. Шкода того вартового, але не завжди є час просто стояти і сперечатися…
Дарма він так зі своїм жетоном. Старі часи давно минули. У нього тепер були обов’язки. Він мав залишитися і зробити все трохи…
Ні. Таке ніколи не спрацьовувало.
Він намастив лице піною. Закон про бунт! Боже милостивий… Він задумався, бритва повисла у повітрі. Із закамарків його пам’яті на нього витріщалися каламутні очі Іржавського. Наволоч! Такі люди, як він, вважали — справді вважали — Варту такою собі вівчаркою, що покусує овечок за зади, гавкає, коли їй дають команду, і ніколи не кусає пастуха…
О, так. Ваймз нутром чув ворога.
Лишень…
Тепер у нього ані жетона, ані Варти, ані роботи…
Зринув іще один спомин, пізній.
З пінкою, що стікала по сорочці, він витягнув із кишені запечатаний лист від Ветінарі й бритвою розкрив конверт.
Всередині лежав порожній аркуш паперу. Він перевернув його, але на звороті теж нічого не було. Він спантеличено глипнув на конверт.
Сер Семюел Ваймз, Лицар.
Як же точно був написаний адресат, подумав Ваймз. Але який сенс у повідомленні без повідомлення? Інші люди могли машинально засунути в конверт не той аркуш, тільки не Ветінарі. Який сенс надсилати йому записку з нагадуванням, що він лицар, хай йому грець, якщо він і так добре знав цей бентежний факт…
Увірвався ще один крихітний спомин, тихцем, немов мишка, що пукає в буревій.
Хто це сказав? Будь-який джентльмен…
Ваймз витріщився. А він справді джентльмен, чи не так? Тепер уже офіційно.
Однак він не вибіг з криками з лазнички. А доголився, помився і дуже спокійно перевдягнувся в чисте спіднє.
Внизу Сибіл приготувала йому їсти. Кухарка з неї була така собі. Та Ваймза це влаштовувало, позаяк їдець з нього теж був нікудишній. Після років вуличної їжі його шлунок працював на свій лад. Понад усе він жадав маленьких, хрумких, коричневих шматочків, справжню їжу богів, а Сибіл завжди гарантовано перетримувала пательню на драконі.
Вона уважно спостерігала, як він жував смажене яйце і дивився кудись вдаль. Вона нагадувала людину з переносною сіткою, яка страхує канатоходця.
Трохи згодом, поки вона дивилась, як він розламує сосиску, він запитав:
— У нас є якісь книги про лицарство, люба?
17
Одне з загальновизнаних правил щастя стверджує: завжди остерігайся помічних пристроїв, які важать менше за свою інструкцію. —