Через п’ять років Край спромігся зібрати цілий каталог узгоджень (Національний Паризький банк, ІВМ, Міністерство бюджету, Управління Паризького міського транспорту, група компаній «Буїг»…). Упродовж року організовувалися стажування всередині підприємств та поза ними, а функціонування Краю, як «місця для відпочинку», що його було вирішено залишити через ностальгію за минулими роками, давало не більше п’яти відсотків річного обігу.
Брюно прокинувся з сильним головним болем і без особливих ілюзій. Про Край він почув від однієї секретарки, що повернулась із стажування «Особистий розвиток — позитивна настанова» по 5000 франків за добу. Він попросив дати йому брошуру про літній відпочинок, побачив, що за стилем він дуже симпатичний, тяжіє до культурної відкритості з анархічним відтінком. До того ж його увагу привернула статистична довідка внизу сторінки: минулого літа, в червні–серпні, 63 відсотки мешканців Краю становили жінки. Тобто майже дві баби на одного мужика; то був вирішальний чинник. Він одразу вирішив витратити один тиждень липня, просто щоб глянути, тим більше, що коли він вибирав кемпінг, з’ясувалося: Край обійдеться йому дешевше, ніж, наприклад, «Клуб–Мед» чи навіть студентські путівки. Справді, щодо типу жінок він угадав: колишні лівачки, не першої свіжості, не виключено, сіркопозитивні[11]. Ну то й що, дві на одного — це його шанс; якщо не ловити ґав, хтозна, можливо, він зможе витягти обидва щасливих білети.
Що ж до сексу, то цей рік почався для нього досить добре. Навала дівчат зі Сходу призвела до падіння цін; тепер можна було легко розслабитися за 200 франків проти 400 ще кілька місяців тому. На жаль, у квітні він був змушений заплатити за капітальний ремонт машини після аварії, до того ж усю провину повісили на нього. Банк почав притискати його, довелося обмежити свої потреби.
Він трохи підвівся на лікті і налив собі першу порцію віскі. «Свінг мегезін», що він його купив на стоянці поблизу Анже, лежав відкритим на тій самій сторінці; якийсь тип, не знявши шкарпеток, з очевидним зусиллям мітив членом у об’єктив. Його звали Ерве.
«З моїм навіть поруч не стоїть, — зітхнув Брюно, — не пара мені, ой не пара». Він натягнув труси і потрюхикав до вбиральні. Хай там як, з надією подумав він, якщо взяти, наприклад, вчорашню скво, то вона відносно їстивна. Товсті, трохи відвислі груди — ідеальний варіант для доброго іспанського відсмоктування; в нього вже років три такого не було. А тим часом він ласий на іспанське відсмоктування; але шльондри здебільшого не люблять цього. Може, їх дратує фонтан сперми в обличчя? Це що, вимагає більшої витрати часу чи особистих зусиль, ніж мінет? Чи це завжди так трапляється, коли повинність виявляється нетиповою; іспанське відсмоктування зазвичай погано виконується, отже, воно не передбачається, про нього дуже важко домовитись. Для дівчат ця штука більш інтимна. Тільки для своїх, ось так. Брюно, який шукав саме іспанське відсмоктування, не раз був змушений зменшити свої апетити, погоджуючись на просте відсмоктування, тобто на звичайний мінет. Утім часто–густо йому вдавалося наполягти на своєму; але все одно в структурному відношенні щодо іспанського відсмоктування товар завжди залишав бажати кращого. Так вважав Брюно.
Дійшовши подумки до цього пункту, Брюно наблизився до будівлі № 8. Більш–менш підкорившись неминучості мати справу зі старими шльондрами, він пережив жорстоке потрясіння, зустрівши дівчат–підлітків. їх було четверо, від п’ятнадцяти до сімнадцяти, вони стояли біля душової, якраз навпроти умивальників. Двоє з них, у купальниках, чекали; двоє інших гралися, наче уклейки, щебечучи і з вереском бризкаючись: ті були зовсім голі. Видовище було неймовірно грандіозним та еротичним, він не заслуговував на це. В трусах у нього все напружилося; він дістав член і притулився до стійки умивальника, водночас тикаючи в щелепу зубною щіткою. Від надмірного старання він поранив ясна і витягнув з рота закривавлену щітку. Тим часом головка члена роздулася, палала, пройнята сильною сверблячкою; вже починала створюватися крапля.