Ведуча групи з композиції мала довге чорняве волосся, великий, обведений карміном рот (такий, який зазвичай називають «зроблений для мінету»); на ній були спортивні штани та блуза- хітон. Гарна жінка, вищий клас. «Хоча й стара шльондра», — подумав Брюно, займаючи перше місце у нечисленному колі учасників. Праворуч од нього сиділа товста сива тітка в окулярах з товстим склом, із страхітливо землистим обличчям; вона гучно сопіла. Від неї смерділо вином, але ж зараз лише пів на одинадцяту.
Щоб ушанувати нашу зустріч, — почала ведуча, — щоб ушанувати Землю та п’ять напрямків шляху, почнемо наше заняття з вправи хатха–йоги, яка має назву «шана сонцю». — Після цього йшов словесний опис неймовірної пози; у цю мить п’яничка біля нього вперше ригнула. — Ти втомилася, Жаклін, — зауважила йогиня. — Не слід робити вправу, якщо ти не відчуваєш її. Ляж, полеж. Трохи згодом до тебе приєднається решта групи.
Справді, згодом довелося лягти; тим часом, як кармінна ведуча заглибилась у солодке, пустопорожнє, як у Контрексевілі[14] словоблудство:
Ви поринаєте у чудову чисту воду. Ця вода омиває ваші члени, ваш живіт. Ви дякуєте матері Землі. Притуліться до неї. Відчуйте своє бажання. Подякуйте собі за те, що це бажання вам дано, — і таке інше.
Розтягнувшись на засаленому татамі, Брюно відчував, як від роздратування у нього скрегочуть зуби; поруч з рівномірними інтервалами блювала п’яна тітка. Між двома відрижками вона вивергала протяжне «Гааах!», що мало наочно продемонструвати стан невимушеності, якого вона вже досягла. Кармінна шльондра провадила далі свій скетч, волаючи до земних сил, чиї випромінювання пронизують черево та статеві органи. Торкнувшись чотирьох стихій, вона, задоволена власним виступом, закінчила:
Тепер ви досягли межі раціональної ментальності; ви встановили контакт з вашими глибинними планами. Прошу вас: відкрийтеся назустріч безмежним просторам творіння.
«Йди під три чорти!» — подумки вилаявся розлючений Брюно, через силу підводячись на ноги.
Далі йшов сеанс написання композицій, за яким — загальна вступна промова та читання текстів. На цьому занятті була лиш одна більш–менш терпима краля: гарнесенька руда крихітка у джинсах і футболці, яка відгукувалася на ім’я Емма і створила бездоганно дурний віршик про місячних баранів. А втім, усі решта як один теж висловлювали своє захоплення і вдячність за віднайдений контакт з нашою матір’ю Землею та нашим батьком Сонцем. Коли дійшла черга до Брюно, він похмурим голосом прочитав свій опус:
Це спогади, що не відпускають тебе, — мовила йогиня. — Ти все ще переживаєш колишню образу, тому що не піднявся над своїми темними енергіями. Твої глибинні плани обтяжені, я відчуваю це. Ми можемо допомогти тобі, тут і зараз. Ми станемо на ноги і зробимо коло.
Вони підвелися і, взявшись за руки, розташувалися колом. Мимоволі Брюно взяв за руку п’яничку справа, а зліва — одного з тих огидних бороданів, схожих на Кавана[15]. Зосереджено, але разом з тим дуже спокійно, інструкторка мовила протяжне «Ом!». Її вигук не залишився без відповіді: усі теж почали промовляти це «Ом!», наче все життя тільки цим і займались. Брюно відважно спробував і собі включитися в гучний ритм дійства, аж раптом відчув, що втрачає рівновагу, падаючи направо: п’яничка, впавши у транс, повисла на ньому мішком. Він випустив її руку, але уникнути падіння не зміг і впав на коліна біля цієї старої шльондри, що брикалася, лежачи на спині. Йогиня, на мить перервавшись, спокійно пояснила:
— Так, Жаклін, твоя правда: якщо ти відчуваєш, що хочеш лягти, то так і треба зробити.
Здається, ці двоє добре знають одна одну.
Другий сеанс написання композиції пройшов дещо вдаліше; надихнувшись ранковим миттєвим баченням, Брюно спромігся на такий поетичний опус:
14
15