20 травня
«Вчора, любий тату, були мої народини. Невдовзі мине рік від дня мого приїзду до Місячного Серпа. Чуюся так, ніби завжди мешкала тут. Виросла аж на два дюйми. Кузен Джиммі зміряв мене, зробивши позначку на дверях молочарні. Мої народини вдалися на славу. Тітка Лаура спекла розкішний пиріг, ще й подарувала мені спідничку з вишитими оборками. Прикрасила її блакитною стрічкою, але тітка Елізабет веліла їй ту стрічку витягнути. Тітка Лаура подарувала мені й шматок червоної парчі, котрий лежав у неї в шухляді. Я марила ним, відколи його побачила, проте аж ніяк не сподівалася отримати його. Ільза спитала мене, що я збираюся з ним робити, а я нічого не збираюся з ним робити. Лише зберігатиму його на горищі разом з іншими своїми скарбами й вряди-годи споглядатиму, бо він гарний, дуже гарний. А тітка Елізабет подарувала мені словник. Це вельми корисний подарунок, і я — відчуваю — повинна з того тішитись. Маю надію, незабаром ти помітиш суттєвий поступ у моїх знаннях з правопису. От тільки, як пишеш про щось із запалом, то дуже тяжко відірватися від паперу й заглянути в словник — перевірити, як пишеться те чи те слово. Кузен Джиммі подарував мені велику оправлену книгу з білими, чистими, несписаними сторінками. Дуже пишаюся нею. Так приємно буде^ записувати на її сторінках свої поезії. Але до тебе, тату, я писатиму, як і перше, на поштовому папері, бо можу складати аркуші, як заманеться, й адресувати конверти так, ніби вони йтимуть поштою. Тедді подарував мені мій портрет. Намалював його водяними фарбами, а назвав „Усміхнена дівчинка“. Виглядаю на портреті так, начеб уважно слухала щось невимовно радісне. Ільза твердить, що цей портрет мені лестить. Атож, на портреті я виглядаю краще, ніж у реальності, однак не краще, ніж якби мала гривку. Тедді обіцяє, коли стане дорослим, намалювати з мене справжній, великий портрет. Перрі вирушив пішки аж до Шрусбері, щоб купити мені коралове намисто, і примудрився загубити його, вертаючись назад. Не мав більше грошей, тому прийшов до своєї тітки, взяв у неї курча й подарував мені. Перрі — хлопець дуже наполегливий. Всі яйця, що їх нестиме моя курка, я буду продавати мандрівному торгівцеві й з того матиму певний зиск. Ільза подарувала мені коробку цукерок; щодня їстиму по одній, аби вистачило надовше. Хотіла було пригостити Ільзу, та вона відмовилася, сказавши, що це підло — їсти свій власний подарунок, а що я взялася наполягати, то кінець кінцем посварилися. Ільза заявила, нібито я чотирилапа тварина, що вміє лиш нявкати (чи ж не смішно?!), нібито я й сама не знаю, хто я така. А я відповіла: зате знаю, як належить поводитись. Ільза так розлютилася, аж пішла додому, та, незабаром охоловши, повернулася на вечерю.
Нині падає дощ — неначе добрі чарівниці бігають або й танцюють на покрівлі. Якби не дощ, Тедді спустився б до нас зі свого пагорба й допоміг мені в пошуках Загубленого Діаманта. Так чудово було б його віднайти!
Кузен Джиммі доглядає свій сад. Я йому допомагаю: маю свій „власний“ квітничок. Щоранку вибігаю в сад — перевірити, як розвиваються молоді пагони. Так виростають за ніч! Весна — найрадісніша пора року. Хіба ні, дорогий тату? Довкола альтанки повно Блакитних Гномів. Так кузен Джиммі називає фіалки; я вважаю, це гарна назва. У нього свої назви для всіх квітів. Троянди — Королеви, червоні лілеї — Снігуроньки, тюльпани — Веселі Чоловічки, нарциси перейменовано на Хризантеми, а китайські айстри звуться Червоногарячими Подружками.