— Стеля, що була тут раніше, обвалилася в 1500 році, — пророкотав кардинал Лурдусамі, — і заледве не вбила Папи Александра. Більша частина оригінального розпису була втрачена. Папа Лев Десятий, посівши престол після Юлія Другого, відновив цю стелю, але новий розпис поступався тому, що був раніше. Його Святість замовив новий розпис сто тридцять стандартних років тому. Зверни увагу на центральну фреску — це робота Галамана Ґєни з Ренесанс-Вектора. А оцей гобелен, «Тріумф Пакса», виконав Шіроку. Реставрацію робили найкращі архітектори Пацема, включно з Пітером Бейнсом Корт-Білкрутом.
Де Сойя ґречно кивав, нездатний збагнути, яким боком це стосується того, про що вони говорили. Можливо, кардинал, подібно до багатьох можновладців, звик відхилятися від теми, адже його підлеглі не могли поскаржитись, що вони упустили нить у розмові.
Наче вгадавши думки отця-капітана, Лурдусамі хихикнув, поклавши м'яку руку на шкіряну стільницю.
— Я не просто так згадав про це, Федеріко. Ти погоджуєшся, що Церква та Пакс відкрили людству нову еру, еру миру та безпрецедентного процвітання?
Де Сойя відповів не відразу. Він читав історію, але сумнівався, що ця ера аж така безпрецедентна. А щодо миру... у нічних кошмарах він і досі бачив палаючі орбітальні ліси та розорені світи.
— Церква спільно з Паксом, без сумніву, поліпшили ситуацію в більшості світів колишнього Всемережжя, які я бачив, Ваша Превелебносте, — відповів він нарешті. — І ніхто не може заперечувати, що воскресіння є безпрецедентним даром.
У горлі Лурдусамі щось заклекотіло — так він висловлював своє приємне здивування.
Святі угодники! Та ти дипломат! — кардинал потер тонку верхню губу. — Так, так, ти маєш цілковиту рацію, Федеріко. У кожної епохи є свої темні плями. Серед наших — постійна війна з Вигнанцями, і навіть ще невідкладніша необхідність встановити Царство нашого Господа та Спасителя в серцях усіх людей. Але, як ти бачиш, — рука кардинала ще раз вказала на фрески та гобелени, — ми перебуваємо в розквіті Ренесансу, справжнього, просякнутого духом того раннього Ренесансу, що подарував нам Капелу Миколая П'ятого та інші дива, які ти бачив, коли йшов сюди. І цей Ренесанс — це справжнє відродження духу, Федеріко...
Де Сойя мовчки чекав.
— А та... потвора... знищить усе це, — проказав Лурдусамі, і в його голосі тепер відчувалася серйозність. Убивча серйозність. — Як я казав тобі рік тому, ми полюємо не на дівчинку, а на вірус. І тепер ми знаємо, звідки чекати цього вірусу.
Де Сойя мовчки слухав.
— Його Святості було одкровення, — промовив кардинал дуже тихо, майже пошепки. — Тобі відомо, Федеріко, що Його Святість часто бачить сновидіння, у яких із ним говорить Господь?
— До мене доходили чутки, Ваша Превелебносте.
Магічний аспект Церкви завжди найменше хвилював де Сойю. Він чекав.
Лурдусамі змахнув рукою, наче відмітаючи дурні плітки.
— Це правда, що після довгих молитов, виснажливого посту і проявів найвищого смирення Його Святість отримує одкровення. В одному з них йому було відкрито, де й коли ця дитина з'явиться на Гіперіоні. Його Святість досі ніколи не помилявся, чи не так?
Де Сойя нахилив голову.
— І саме завдяки одному з таких святих одкровень Його Святість Папа обрав саме тебе для цього завдання, Федеріко. Він побачив, що твоя доля нерозривно пов'язана зі спасінням нашої Церкви, а також всього людства.
Отець-капітан де Сойя міг тільки незмигно дивитись на кардинала.
— А тепер, — пророкотів кардинал Лурдусамі, — відкрилися нові подробиці про те, що загрожує майбутньому людства.
Кардинал підвівся, але коли де Сойя та монсеньйор Одді хотіли й собі схопитись на ноги, велетень махнув їм рукою, аби ті залишалися на своїх місцях. Де Сойя сидів, спостерігаючи за тим, як величезна червоно-біла гора перетинає озера світла в темній кімнаті: м'ясисті щоки рожевіють, невеличкі очиці губляться у чорній тіняві.
— Звісно, це відчайдушна спроба ТехноКорду Штінтів знищити нас, Федеріко. Те механічне зло, що зруйнувало Стару Землю, яке паразитувало на душах і свідомості людей, використовуючи з цією метою портали телепортації, що спричинило напад Вигнанців, слідом за яким настало Падіння... воно знову підвело голову. Штінти діють через сироту кібрида, цю... Енею. Ось чому портали спрацювали для неї, хоча більше нікого вони не пропускають. Ось чому демон Ктир умертвив тисячі людей, а незабаром може умертвити мільйони... можливо, мільярди. Якщо її не зупинити, вона... ця демониця, цей сукуб[144]... досягне своєї мети й поверне нас під владу машин.
Де Сойя спостерігав, як грандіозний червоний силует кардинала рухається від світла у темряву. Поки що він не почув нічого нового.
Лурдусамі припинив міряти кроками кімнату.
— Але Його Святості відкрилося, що це поріддя кібрида не тільки є агентом Корду, Федеріко... Вона є інструментом Бога-Машини.
Де Сойя зрозумів. Коли Інквізиція допитувала його про «Пісні», у нього аж у животі холонуло від страху бути покараним за те, що він читав заборонену поему. Але і в цій крамольній книжці йшлося про те, що деяка частина Штінтів у Корді багато віків працювала над тим, аби створити Абсолютний Інтелект, кібернетичне божество, яке спрямує свою владу назад у часі, щоб заволодіти Всесвітом. І в «Піснях», і в офіційній історії Церкви стверджується, що битва між цим фальшивим богом і нашим Господом відбулась із переміщенням у часі. Кібрид Кітса — вірніше, кібриди, бо була зроблена ще одна реплікація, після того як одна група Штінтів знищила першого кібрида Кітса в мегасфері — у заборонених «Піснях» був облудно зображений кандидатом на роль месії «людського АІ», що відповідало богохульній теорії Тейяра про еволюцію людини в божество. У цій поемі стверджується, що співпереживання є ключем до еволюції людського духа. Церква не погоджується з цим, вказуючи, що тільки покора Божій волі є запорукою спасіння.
— Зі свого одкровення, — продовжив Лурдусамі, — Його Святість довідався, де зараз перебуває поріддя кібрида із супутниками, яких їй вдалось ошукати.
Де Сойя подався вперед на своєму стільці.
— Де, Ваша Превелебносте?
— На покинутій, укритій льодами планеті Сьома Дракона, — прогримів кардинал. — Його Святості було це відкрито. А також йому було відкрито, що станеться з людством, якщо її не зупинити, — Лурдусамі обійшов довгий стіл і зупинився поруч із отцем-капітаном. — Зараз вона шукає спільників, — з почуттям пробасив він. — Спільників, які допомогли б їй зруйнувати Пакс і поглумитись над Церквою. До цієї миті вона була подібна вірусу в пустелі, потенційно небезпечному, але такому, який можна стримати. Незабаром, якщо їй знову вдасться втекти від нас, вона досягне своєї повної могутності... повної могутності Диявола.
Поверх плеча кардинала, що палахкотіло червоним, де Сойя бачив фігури на стелі. Вони звивалися, немов змії.
— Одночасно відкриються всі старі портали, — ревів кардинал. — Демон Ктир... у мільйонах своїх втілень... вийде з них, аби безжально вбити християн. Вигнанці отримають зброю ТехноКорду та страхітні технології АІ. Вони вже задіяли субклітинні механізми, щоб перетворити себе на істот, відмінних від людей. Вони вже продали свої безсмертні душі за можливість пристосуватися до космічного простору, харчуватися сонячним світлом, існувати, наче... наче рослини в темряві. Їхня військова міць зросте тисячократно завдяки таємницям Корду. Ніхто не зможе не визнати їхньої жахливої сили, навіть Церква[145]. Мільярди помруть істинною смертю, у них вирвуть хрестоформи, їхні душі, як і серця вирвуть із їхніх тіл. Загинуть мільярди і мільярди! Вигнанці вогнем прокладуть собі шлях крізь Пакс, залишаючи позаду себе тільки руїни, наче вандали та варвари. Вони зруйнують Пацем, Ватикан, усе, чим ми дорожимо. Вони вб'ють мир. Вони заперечуватимуть життя та паплюжитимуть нашу мораль.
Де Сойя мовчки слухав.
— Це не повинно трапитися, — сказав Державний Секретар кардинал Лурдусамі. Його Святість молиться щодня, аби цього не сталося. Але грядуть згубні часи, Федеріко... для Церкви, для Пакса, для будучини людської раси. Його Святість передбачає, що може бути, і він присвячує наші життя як Князів Церкви тому, щоб такої жахливої реальності не сталося.
144
сукуб (від
145
алюзія на «Мерзенну силу» — фантастичний роман Клайва Стейплза Льюїса (